1. Словник української мови в 11 томах

модерн

МОДЕ́РН, у, ч.

1. Декадентський напрямок у буржуазному мистецтві і літературі кінця XIX — початку XX ст., модернізм (у 1 знач.)

2 невідм. Стиль, характерний для декадентського напрямку в мистецтві.

Приватне підприємство.. виготовляло керамічні вироби переважно в дусі формалістичного стилю "модерн" (Матеріали з етногр., 1956, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. модерн — моде́рн іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. модерн — -у, ч. 1》 Декадентський напрямок у мистецтві й літературі кінця 19 – початку 20 ст.; модернізм (у 1 знач.). 2》 невідм. Стиль, характерний для декадентського напрямку в мистецтві. 3》 невідм. прикм. Сучасний, модний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. модерн — МОДЕ́РН, у, ч. 1. Стиль у європейському мистецтві кінця XIX – початку XX ст., який притиставляв себе стилям мистецтва минулої епохи. Зосі він [Даромир] пояснював, що таке імпресіонізм, абстракціонізм, модерн (О. Чорногуз); Представники модерну. 2. невідм. Словник української мови у 20 томах
  4. модерн — моде́рн (від франц. moderne – новітній, сучасний) занепадницький напрям у буржуазному мистецтві кінця 19 – поч. 20 ст., для якого характерні манірність, стилізаторство й символіка. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. модерн — МОДЕРН (від франц. moderne — найновіший, сучасний) — одна з епох європейської історії (а саме — європейський Новий час), яка стала з часів молодогегельянців найважливішою темою філософського, естетичного, культурологічного, соціологічного дискурсів. Філософський енциклопедичний словник