модерн

МОДЕРН (від франц. moderne — найновіший, сучасний) — одна з епох європейської історії (а саме — європейський Новий час), яка стала з часів молодогегельянців найважливішою темою філософського, естетичного, культурологічного, соціологічного дискурсів. Девіз цієї епохи — не відродження греко-римської Античності (тобто не Ренесанс), а започаткування нового життя, нового відчуття часу, відчуття переваги, "сучасного" (тобто "М.") над "минулим" ("премодерном"). М. — це епоха довіри до самодостатньої потуги Розуму, метафізики, прогресистського мислення. Інтегральний результат М. — суспільство, розвиток якого спирається на чотири сили, які домінують в цю епоху: природознавство, техніка, індустрія і демократія. Людина М. сама виводить себе на кін історії, сама стає цим "коном", на якому відтепер фізико-технічний світ повинен виказувати, подавати себе (ставати образом, картиною — за Гайдеггером). Претензія цього світу на безмежне панування є наслідком гуманізму М., який розуміється як така філософська інтерпретація людини, що пояснює і визначає цілісність буття, на основі концепту людини і для людини. Культурна свідомість М. осяяна ідеєю безмежного розвитку: самої себе; науки, техніки, науково-технічного поступу; технології оволодіння усіма ресурсами Всесвіту, практики тотального підпорядкування довколишнього світу волі людини. Ця свідомість не виявляла особливих занепокоєнь про збереження біосфери, антропосфери, соціосфери у Всесвіті; їй ще не відомі екзистенційні острахи. Вона занепокоєна насамперед забезпеченням євроцивілізації не стільки умовами її самозбереження, скільки її домінуючим становищем у світі. Розвиток науки, техніки, прискорення НТП мало у самосвідомості М. загальнолюдський сенс. Культура М. вселяла в людину глибоку впевненість, що її народження, життя, праця, творчість мають високе призначення. Глобальна проективно-перетворювальна діяльність М., що трансформує "бажане" у "належне", була б абсурдною без упевненості в тому, що завдяки цій діяльності людина здатна гідно торувати шлях до майбутнього, здолати хаос природних стихій та тваринних інстинктів і піднятися до чогось більш значного, ніж безпосередня "життєва даність".

О. Соболь

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. модерн — МОДЕ́РН, у, ч. 1. Стиль у європейському мистецтві кінця XIX – початку XX ст., який притиставляв себе стилям мистецтва минулої епохи. Зосі він [Даромир] пояснював, що таке імпресіонізм, абстракціонізм, модерн (О. Чорногуз); Представники модерну. 2. невідм. Словник української мови у 20 томах
  2. модерн — моде́рн іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. модерн — моде́рн (від франц. moderne – новітній, сучасний) занепадницький напрям у буржуазному мистецтві кінця 19 – поч. 20 ст., для якого характерні манірність, стилізаторство й символіка. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. модерн — МОДЕ́РН, у, ч. 1. Декадентський напрямок у буржуазному мистецтві і літературі кінця XIX — початку XX ст., модернізм (у 1 знач.) 2 невідм. Стиль, характерний для декадентського напрямку в мистецтві. Приватне підприємство.. Словник української мови в 11 томах
  5. модерн — -у, ч. 1》 Декадентський напрямок у мистецтві й літературі кінця 19 – початку 20 ст.; модернізм (у 1 знач.). 2》 невідм. Стиль, характерний для декадентського напрямку в мистецтві. 3》 невідм. прикм. Сучасний, модний. Великий тлумачний словник сучасної мови