модерн
моде́рн
-у, ч.
1》 Декадентський напрямок у мистецтві й літературі кінця 19 – початку 20 ст.; модернізм (у 1 знач.).
2》 невідм. Стиль, характерний для декадентського напрямку в мистецтві.
3》 невідм. прикм. Сучасний, модний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- модерн — моде́рн іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- модерн — МОДЕ́РН, у, ч. 1. Стиль у європейському мистецтві кінця XIX – початку XX ст., який притиставляв себе стилям мистецтва минулої епохи. Зосі він [Даромир] пояснював, що таке імпресіонізм, абстракціонізм, модерн (О. Чорногуз); Представники модерну. 2. невідм. Словник української мови у 20 томах
- модерн — моде́рн (від франц. moderne – новітній, сучасний) занепадницький напрям у буржуазному мистецтві кінця 19 – поч. 20 ст., для якого характерні манірність, стилізаторство й символіка. Словник іншомовних слів Мельничука
- модерн — МОДЕРН (від франц. moderne — найновіший, сучасний) — одна з епох європейської історії (а саме — європейський Новий час), яка стала з часів молодогегельянців найважливішою темою філософського, естетичного, культурологічного, соціологічного дискурсів. Філософський енциклопедичний словник
- модерн — МОДЕ́РН, у, ч. 1. Декадентський напрямок у буржуазному мистецтві і літературі кінця XIX — початку XX ст., модернізм (у 1 знач.) 2 невідм. Стиль, характерний для декадентського напрямку в мистецтві. Приватне підприємство.. Словник української мови в 11 томах