1. Словник української мови в 11 томах

мох

МОХ, у, ч. Сланка спорова рослина без коріння та квітів, що росте у вогких місцях, на деревах, камінні.

— Обріс мохом сірий камінь (Бор., Тв., 1957, 83);

Мох грубо встелив землю м’яким килимом і манить спочити (Хотк., II, 1966, 316);

3 дощової мряки виринув Вишневий хутір — з два десятки мазанок із зеленими від моху стріхами (Тют., Вир, 1964, 11);

3 наших рослин "компасом" може бути звичайний мох. Як відомо, у лісі чи в полі дерева й каміння обростають мохом із північного боку (Веч. Київ, 25.1 1968, 4).

◊ Мо́хом порости́ (обрости́ і т. ін.):

а) давно забутися.

Що було, то мохом поросло (Укр.. присл.., 1955, 274);

Часи князів і бояр поросли мохом (Фр., XVI, 1955, 184);

б) постаріти.

Одна на другу [ворони] позирали; Неначе три сестри старі, Що дівували, дівували, Аж поки мохом поросли (Шевч., І, 1951, 298);

Серце обросло (поросло) мохом у кого, чиє — хтось, став байдужим, бездушним.

Коли б могли Вони збудить луну і розтроюдить рани В серцях людей, що мохом поросли.. Тоді б замовкли вже самі собою Кайданів брязкіт і такі слова… (Л. Укр., І, 1951, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мох — мох іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мох — див. болото Словник синонімів Вусика
  3. мох — -у, ч. Сланка спорова рослина без коріння та квітів, що росте у вогких місцях, на деревах, камінні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мох — Морох Словник чужослів Павло Штепа
  5. мох — МОХ, у, ч. Сланка спорова рослина без коріння та квітів, що росте у вогких місцях, на деревах, камінні. – Обріс мохом сірий камінь (Л. Боровиковський); Мох грубо встелив землю м'яким килимом і манить спочити (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. мох — аж мо́хом вкри́тися. Бути надзвичайно старим. Ходячи по світу, клопотом прибитий, а проте ж і сяйвом віри оповитий, він надибав діда, сивого-старого, що аж мохом вкрився, у дугу зігнувся (Дніпрова Чайка). обрости́ мо́хом, жарт. Фразеологічний словник української мови
  7. мох — Мох, мо́ху, на моху́; мохи́, -хі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. мох — Мох, -ху м. 1) Мохъ. Він такий уже старий, що увесь мохом обріс. Рудч. Св. II. 61. Налапав м'який мох, а під мохом твердий камінь. Левиц. І. Вам іти на мха, на темні луги. Маркев. 89. 2) Очески овечьей шерсти. Гол. Од. 39. ум. мошо́к. Словник української мови Грінченка