муштра

МУ́ШТРА, и, ж.

1. Військове навчання, що грунтується на механічній дисципліні й несвідомому заучуванні правил військового шикування.

Зайде сонце — Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина, Очиці поводить: "Отут з муштри виглядала. Отут розмовляла" (Шевч., І, 1951, 31);

— Увійшов [обвинувачений] і став рівно, випроставшись, як солдат на муштрі (Гр., II, 1963, 307);

Він [підполковник], опріч муштри, штабних карт.., не знав і знати не хотів іншого ремесла (Стельмах, II, 1962, 54);

// розм. Сукупність правил військового шикування.

Мав [Спориш] особливий дар власне до виучування свіжонабраних рекрутів військової муштри (Фр., II, 1950, 273);

— Ет, що то трудне! — розпалювавсь Йон, — я і з рушницею всю муштру знаю. Хоч — покажу? (Коцюб., І, 1955, 243).

2. перен. Методи виховання та навчання, що грунтуються на механічній дисципліні та занадто суворих правилах і вимогах.

На місце старої муштри, яка проводилася в буржуазному суспільстві всупереч волі більшості, ми ставимо свідому дисципліну робітників і селян.. (Ленін, 31, 1951, 252).