1. Словник української мови в 11 томах

мізкування

МІЗКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. мізкува́ти.

От простий, невчений чоловік [дядько], з доморощеним розумом, а як він міркує!.. Але на вище мізкування — вибачайте (Коцюб., І, 1955, 466);

Вони, попихкуючи цигарками, в пасмах сизого диму приглядалися до навіяних спогадів, що викликали асоціації, а ті породжували нові картини мізкування (Досв., Вибр., 1959, 359).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мізкування — мізкува́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. мізкування — -я, с., розм. Дія за знач. мізкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мізкування — МІЗКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. мізкува́ти. От простий, невчений чоловік [дядько], з доморощеним розумом, а як він міркує!.. Але на вище мізкування – вибачайте (М. Словник української мови у 20 томах
  4. мізкування — Мізкува́ння, -ня с. Размышленіе. К. ЧР. 237. Словник української мови Грінченка