міряний
МІ́РЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до мі́ряти.
— Йди, каже [Савка], туди, там землі не міряні, бери, займай, скільки сили твоєї (Коцюб., І, 1955, 379);
І вино стане іншим — не міряне чашею, Як потоки, як сонцем запалені бризки (Мал., Звенигора, 1952, 171).
Не мі́ряно — дуже багато.
[Чабан:] А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (Вас., III, 1960, 241);
Там землі не міряно, а людей жменя. А де людей мало, там земля дешевша від грибів (Стельмах, І, 1962, 197).
2. розм. Те саме, що мі́рний 1.
Туркіт ішов зразу повільний, міряний, два удари і пауза, два удари і пауза, мов важка їзда по грудді (Фр., VII, 1951, 347).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- міряний — мі́ряний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- міряний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до міряти. Не міряно — дуже багато. 2》 розм. Те саме, що мірний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- міряний — МІ́РЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до мі́ряти. – Йди, каже [Савка], туди, там землі не міряні, бери, займай, скільки сили твоєї (М. Коцюбинський); І вино стане іншим – не міряне чашею, Як потоки, як сонцем запалені бризки (А. Малишко). 2. розм. Словник української мови у 20 томах
- міряний — Мі́ряний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- міряний — Міряний, -а, -е Измѣренный. Моє лихо, моє горювання зовсім иншою мірою міряне. Г. Барв. 226. Там не міряні милі. Чуб. Словник української мови Грінченка