містечко
МІСТЕ́ЧКО¹, а, с. Зменш.-пестл. до мі́сце.
В Люборацької коням богослова і містечко знайшлось в стайні (Свидн., Люборацькі, 1955, 86);
Жайворонки вже спарувались і шукають собі затишне містечко для гнізда (Коп., Як вони.., 1961, 32);
— О, так! Мій батько дуже впливова людина.. — Він мені давненько містечко приготував (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 120).
МІСТЕ́ЧКО², а, с.
1. Селище міського типу переважно на Україні та в Білорусії.
Вільшана, або Ольшана, містечко Київської губернії, Звенигородського повіту (Шевч., І, 1951, 148);
Містечко розташувалось у балці форми кривулястого рогу і, мабуть, тому й прибрало назву "Кривий Ріг" (Досв., Вибр., 1959, 297);
За рікою, на високому березі, розкинулось невеличке сибірське містечко Бійськ (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 331).
2. Група житлових або службових будинків, об’єднаних за своїм призначенням.
На мальовничій околиці Моринців розташувалось лікарняне містечко: центральний корпус, амбулаторія, допоміжні приміщення, парк для відпочинку хворих (Хлібороб Укр., 1, 1964, 39).
Значення в інших словниках
- містечко — місте́чко 1 іменник середнього роду місце, місцинка місте́чко 2 іменник середнього роду селище Орфографічний словник української мови
- містечко — I -а, с. Зменш.-пестл. до місце. II -а, с. 1》 Селище міського типу переважно в Україні та Білорусі. 2》 Група житлових або службових будинків, об'єднаних за своїм призначенням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- містечко — 1. місцина, місцинка 2. це мале місто Словник чужослів Павло Штепа
- містечко — МІСТЕ́ЧКО¹, а, с. Зменш.-пестл. до мі́сце. В Люборацької коням богослова і містечко знайшлось в стайні (А. Свидницький); Жайворонки вже спарувались і шукають собі затишне містечко для гнізда (О. Копиленко); – О, так! Мій батько дуже впливова людина .. Словник української мови у 20 томах
- містечко — наси́джене мі́сце. 1. Будинок, квартира, населений пункт і т. ін., де хтось живе протягом тривалого часу. Іван Кіндратович давно міг переселитися… Та все якось жаль було розставатися з насидженим місцем (Д. Фразеологічний словник української мови
- містечко — Місте́чко, -ка, -ку, в -сте́чку; -сте́чка, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- містечко — (польс.) Невеликий населений пункт міського типу, значною мірою забудований крамницями дрібних торговців і майстернями ремісників. Архітектура і монументальне мистецтво
- містечко — I. Містечко, -ка с. ум. отъ місто. --------------- II. Містечко, -ка с. Мѣстечко (населенный пунктъ). Круг містечка Берестечка на чотирі милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили. Шевч. 491. Жив собі в містечку круг своїй родини. Чуб. V. 328. Словник української мови Грінченка