1. Словник української мови в 11 томах

місцеперебування

МІСЦЕПЕРЕБУВА́ННЯ, я, с. Місце, в якому хто-, що-небудь перебуває.

Друзі обіцяли якнайскоріше розвідати про місцеперебування губернаторші (Бурл., Напередодні, 1956, 37);

Ящірки обирають своїм місцеперебуванням сонячні схили горбів та ярів, просіки та узлісся, степи та пустині, скелі тощо (Визначник земноводних.., 1955, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місцеперебування — місцеперебува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. місцеперебування — у. осідок, а. резиденція, (місце проживання) домівка. Словник синонімів Караванського
  3. місцеперебування — -я, с. Місце, в якому хто-, що-небудь перебуває. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. місцеперебування — хохл. (местопребиванія) житло житло Словник чужослів Павло Штепа
  5. місцеперебування — МІСЦЕПЕРЕБУВА́ННЯ, я, с. Місце, в якому хто-, що-небудь перебуває. Друзі обіцяли якнайскоріше розвідати про місцеперебування губернаторші (Ф. Бурлака); Ящірки обирають своїм місцеперебуванням сонячні схили горбів та ярів, просіки та узлісся, степи та пустині, скелі тощо (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах