1. Словник української мови в 11 томах

набіг

НАБІ́Г, у, ч. Раптовий напад, короткочасне вторгнення і спустошення певної території.

Більшість полонених, захоплених під час набігів, скіфи продавали грецьким работорговцям (Іст. стар. світу, 1957, 95);

Отої ночі перед набігом козацьким на село.. майже всеньку ніч і гибіла [Катря] надворі, все прислухаючись (Головко, II, 1957, 369).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набіг — набі́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. набіг — -у, ч. Раптовий напад, короткочасне вторгнення і спустошення певної території. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набіг — Навала, напад, див. інвазія Словник чужослів Павло Штепа
  4. набіг — НАБІ́Г, у, ч. Раптовий напад, короткочасне вторгнення і спустошення певної території. Перекази стверджують, що в замку у Шешорах люди ховалися від набігів ворогів (з легенди); Отої ночі перед набігом козацьким на село .. майже всеньку ніч і гибіла [Катря] надворі, все прислухаючись (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
  5. набіг — НА́ПАД (дії, спрямовані проти кого-, чого-небудь з метою заподіяння шкоди, загарбання території тощо); АГРЕ́СІЯ (напад однієї держави на іншу); НАЛІ́Т, НА́СКОК (раптовий стрімкий напад); НАБІ́Г, НАЇ́ЗД заст. Словник синонімів української мови
  6. набіг — Набіг, -гу м. Набѣгъ. Словник української мови Грінченка