навстріч
НА́ВСТРІЧ, присл., розм. Те саме, що назустріч.
Далекий партизанський ліс швидко-прешвидко наближався, наче й сам він тепер ішов навстріч (Ю. Янов., І, 1954, 105);
І ждав когось я, вибігши навстріч, І старші з мене трошки кепкували (Рильський, II, 1960, 134);
Іду шляхом, — боюсь так, що й сказати не можна! Раденька вже, як хто навстріч мені береться (Вовчок, І, 1955, 8);
Василик біг якраз навстріч Орлюкові (Довж., І, 1958, 391).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навстріч — на́встріч прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- навстріч — присл., розм. Те саме, що назустріч. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навстріч — Назустріч Словник чужослів Павло Штепа
- навстріч — НА́ВСТРІЧ, розм. 1. присл. Те саме, що назу́стріч. Далекий партизанський ліс швидко-прешвидко наближався, наче й сам він тепер ішов навстріч (Ю. Словник української мови у 20 томах
- навстріч — НАЗУ́СТРІЧ (у напрямку, протилежному тому, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається), НА́ВСТРІЧ розм., НАСТРІ́ЧУ розм. рідше, НАСУ́ПРОТИ́ розм. рідше. Жодна підвода не йшла назустріч, на схід (О. Гончар); Вона.. йшла до нього. Словник синонімів української мови
- навстріч — На́встріч, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- навстріч — На́встріч нар. 1) Навстрѣчу. Гаду, гаду, а він навстріч. Ном. № 5769. 2) При первой встрѣчѣ, съ перваго раза, по первому впечатлѣнію. Єсть у нас сестронька Маруся, шлеться до неї зі Львова воєвода. Словник української мови Грінченка