1. Словник української мови Грінченка

навстріч

На́встріч

нар.

1) Навстрѣчу. Гаду, гаду, а він навстріч. Ном. № 5769.

2) При первой встрѣчѣ, съ перваго раза, по первому впечатлѣнію. Єсть у нас сестронька Маруся, шлеться до неї зі Львова воєвода. Вона його навстріч не злюбила, забачивши його, ворітечка замкнула. Шлеться до неї Степаночко єї: вона його навстріч полюбила, забачивши його, ворітечка одчинила. Рк. Макс.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навстріч — на́встріч прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. навстріч — присл., розм. Те саме, що назустріч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навстріч — Назустріч Словник чужослів Павло Штепа
  4. навстріч — НА́ВСТРІЧ, розм. 1. присл. Те саме, що назу́стріч. Далекий партизанський ліс швидко-прешвидко наближався, наче й сам він тепер ішов навстріч (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. навстріч — НАЗУ́СТРІЧ (у напрямку, протилежному тому, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається), НА́ВСТРІЧ розм., НАСТРІ́ЧУ розм. рідше, НАСУ́ПРОТИ́ розм. рідше. Жодна підвода не йшла назустріч, на схід (О. Гончар); Вона.. йшла до нього. Словник синонімів української мови
  6. навстріч — На́встріч, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. навстріч — НА́ВСТРІЧ, присл., розм. Те саме, що назустріч. Далекий партизанський ліс швидко-прешвидко наближався, наче й сам він тепер ішов навстріч (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах