1. Словник української мови в 11 томах

наговорюватися

НАГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док., розм.

1. Досхочу поговорити.

Вона серед ночі встає, І стереже добро своє, І дожидає того світу. Щоб знов на його надивитись, Наговоритись (Шевч., II, 1953, 194);

// перев. із запереч. н е. Задовольняти бажання поговорити з ким-небудь.

Повні прихильності одна до одної, жінки не могли наговоритися (Горд., II, 1959, 285).

2. тільки недок. Пас. до нагово́рювати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наговорюватися — нагово́рюватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. наговорюватися — -ююся, -юєшся, недок., наговоритися, -ворюся, -воришся, док., розм. 1》 Досхочу поговорити. || перев. із запереч. не. Задовольняти бажання поговорити з ким-небудь. 2》 тільки недок. пас. до наговорювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наговорюватися — НАГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док., розм. Досхочу поговорити. Вона серед ночі встає, І стереже добро своє, І дожидає того світу, Щоб знов на його [нього] надивитись, Наговоритись (Т. Словник української мови у 20 томах