1. Словник української мови в 11 томах

надягати

НАДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДЯГНУ́ТИ і НАДЯГТИ́, дягну́, дя́гнеш, док., перех.

1. Натягувати, насувати, накладати і т. ін. одяг на кого-, що-небудь.

Раз став він Свиту надягать. Аж дивиться — рукава вже продрались (Гл., Вибр., 1957, 62);

Надяга Нечай кашкета І виходить з двору (Шпак, Вибр., 1952, 115);

Батько пройшов до себе, скинув сюртук, надяг хатній піджак, тоді сів до піаніно (Смолич, II, 1958, 17);

Несміло взяв козак сорочку і надягнув (Стеф., І, 1949, 197);

А твій [генерале] мундир із залізним хрестом мої партизани надягли на опудало в городі (Ю. Япов., І, 1954, 66);

// Використовувати, носити який-небудь одяг.

Назносили Марині одежі — той те дає, другий друге тиче. — Мою, Марино, надягай! Нехай хоч моя одежа панича побачить (Мирний, IV, 1955, 252);

Правда, я мав намір вступити в монастир на деякий час,.. надягти на себе підрясник, ходити до церкви, їсти й спати разом із братією (Коцюб., III, 1956, 292);

*Образно. Надягнула вона маску доброти й жалю.., щоб їм сподобатись! (Фр., VI, 1951, 263).

2. Приладновувати, прикріплювати на чому-небудь.

Роман Блаженко теж надягає на міни додаткові заряди, і рана йому не заважає в цій роботі (Гончар, III, 1959, 55).

◊ Надяга́ти (надягну́ти, надягти́) ове́чу шку́ру — лицемірно приховувати під маскою доброзичливості свої погані наміри, дії.

Вмів [дипломат] точити кігті гострі й хижі. Вмів овечу шкуру надягать. П’ять років підряд брехав в Парижі, — Він, мовляв, за мир і благодать (Мал., Запов. джерело, 1959, 157);

Надяга́ти (надягти́) личи́ну див. личи́на.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надягати — (про одяг) одягати, надівати, (розм. як-небудь) натягати, напинати. Словник синонімів Полюги
  2. надягати — надяга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. надягати — НАДЯГАТИ, НАДЯГТИ -ягну, -ягнеш. На відміну від дієслова одягати вживається переважно в прямому значенні "натягувати, насувати, накладати і т. ін. одяг чи щось інше на кого-, що-небудь". Літературне слововживання
  4. надягати — (одяг) одягати, надівати, (шапку, гамівну сорочку — ще) накладати, (взуття) назувати, взувати; (деталі пристроїв) приладновувати. Словник синонімів Караванського
  5. надягати — -аю, -аєш, недок., надягнути і надягти, -дягну, -дягнеш, док., перех. 1》 Натягувати, насувати, накладати і т. ін. одяг на кого-, що-небудь. || Використовувати, носити який-небудь одяг. 2》 Приладновувати, прикріплювати на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. надягати — НАДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДЯГНУ́ТИ, НАДЯГТИ́, дягну́, дя́гнеш, док., що. 1. Натягувати, насувати, накладати і т. ін. одяг на кого-, що-небудь. Раз став він Свиту надягать. Аж дивиться – рукава вже продрались (Л. Словник української мови у 20 томах
  7. надягати — надяга́ти (надіва́ти, натяга́ти і т. ін.) / надягну́ти (наді́ти, надягти́, натягти́ і т. ін.) ове́чу шку́ру. Лицемірно приховувати під виглядом доброзичливості свої підступні наміри, дії. Фразеологічний словник української мови
  8. надягати — НАДІВА́ТИ (приладжувати, прикріплювати щось на чому-небудь; надягати головний убір, окуляри, маску тощо), НАДЯГА́ТИ, ОДЯГА́ТИ, НАКЛАДА́ТИ розм., НАПИНА́ТИ розм., НАСА́ДЖУВАТИ розм., НАЧІ́ПЛЮВАТИ розм., ЧІПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови