1. Словник української мови в 11 томах

назва

НА́ЗВА, и, ж.

1. Словесне найменування, позначення кого-, чого-небудь.

Ніяк не можу пригадать її назви, але саму поему читала і дуже вподобала (Л. Укр., V, 1956, 23);

Вона уявляла його [терема] високі світлиці, княгиню Ольгу й різних князів у білих одежах, у золоті, сріблі, малювала багато речей, назви яким не знала (Скл., Святослав, 1959, 76);

В центрі села тече річка з дивною, мабуть татарською, назвою — Ташань (Тют., Вир, 1964, 5);

// Прізвисько, кличка.

Її допікали гіркими назвами, уїдливими докорами, вибивали паничем очі, звали латаною… (Мирний, IV, 1955, 37).

2. діал. Прізвище.

На конверті написане було тільки її ім’я і назва, та проте Целя знов запаленілася, скинувши оком на адресу (Фр., II, 1950, 296).

Одна́ на́зва; Ті́льки на́зва — про який-небудь предмет, явище і т. ін., найменування якого не відповідає його суті, а лише приблизно нагадує його.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назва — (власна назва) найменування, поет, наймення, книжн. номен, номінація. Словник синонімів Полюги
  2. назва — на́зва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. назва — (речей) найменування, назвище, р. назвисько, наймення, (книжки — ще) заголовок, титул; (лайлива) прізвисько; пор. ІМ'Я. Словник синонімів Караванського
  4. назва — -и, ж. 1》 Словесне найменування, позначення кого-, чого-небудь. || Прізвисько. 2》 діал. Прізвище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. назва — НА́ЗВА, и, ж. 1. Словесне найменування, позначення кого-, чого-небудь. Ніяк не можу пригадать її назви, але саму поему читала і дуже вподобала (Леся Українка); Вона уявляла його [терема] високі світлиці, княгиню Ольгу й різних князів у білих одежах... Словник української мови у 20 томах
  6. назва — сама́ (ті́льки) на́зва, ірон. Щось або хто-небудь не відповідає тому, що має бути насправді. — Хіба це реферат? Сама тільки назва. Недоладний набір цитат (З журналу). одне́ на́звисько. Глянеш на той капелюх — сміх і горе. Одне назвисько. Фразеологічний словник української мови
  7. назва — ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є. Словник синонімів української мови
  8. назва — На́зва, -ви, -ві; на́зви, на́зов і назв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. назва — Назва, -ви ж. Названіе, наименованіе. К. Бай. 34. Словник української мови Грінченка