1. Словник української мови в 11 томах

назуваний

НАЗУ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до назува́ти.

На голові в неї старенька хустина..; на ногах черевики нові, козлові, ще не назувані (Свидн., Люборацькі, 1955, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назуваний — назу́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. назуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до назувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. назуваний — НАЗУ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до назува́ти. На голові в неї старенька хустина..; на ногах черевики нові, козлові, ще не назувані (А. Свидницький). Словник української мови у 20 томах