наймати

НАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЙНЯ́ТИ, найму́, на́ймеш, док., перех. і без додатка,

1. Брати, приймати на роботу, службу і т. ін. кого-небудь на певних умовах.

Надвечір у село прийшов прикажчик до машини хлопців наймати (Мирний, IV, 1955, 242);

Подивився-подивився [хазяїн] і каже: — Наймаю до осені. Харчі мої, а за гроші й не балакайте (Тют., Вир, 1964, 30);

Ну, панич як панич, пожартував трохи з старої, але Андрія найняв. До прикажчика в поміч (Коцюб., II, 1955, 39);

— Ще будеш мені в ноги падати, будеш чоботи лизати, щоб найняв у економію (Стельмах, І, 1962, 393).

2. Брати для користування що-небудь за плату на певний час.

З осені він безпремінно наймає десятин з п’ятнадцять, а то і всі двадцять поля (Мирний, IV, 1955, 212);

Мати наймала щороку грядку на городину (Вас., IV, 1960, 10);

— Оце я тут живу, — сказала Нонна. — Кімнату наймаю в однієї вдови-офіцерші (Гончар, II, 1959, 245);

Крижицький.. у заможнішого господаря наймав збиту з дощок комірку з віконцем поверх дверей (Чорн., Визвол. земля, 1959, 158);

Галя раніш жила у свекрухи, тепер же найняла собі домівку (Л. Укр., V, 1956, 125);

Я пройшов по мокрому пероні, Дихаючи повними грудьми, І найняв підводу (Рильський, II, 1960, 15).

3. Влаштовувати кого-небудь на роботу, службу і т. ін.; віддавати у найми, у розпорядження кого-небудь.

— А з вольними козаками Що я виробляла? Кому я їх не наймала. Не запродавала? (Шевч., І, 1963, 298);

— От коли я повів тебе наймати до Варчуків, там обдивилися, обмацали очима з усіх боків і питають: — Скільки ж років синові? (Стельмах, II, 1962, 30);

— Вчора батько на ярмарку найняли мене (Гр., Без хліба, 1958, 68).

4. Здавати кому-небудь на тимчасове користування, віддавати в найми, в оренду.

От я й надумала собі:

"Піду я поденно робити!" Порадились із Прокопом та й вдались до хазяйки, що хату наймала. Своє лихо оповістили, питаємо, чи буде її рада на те, щоб ми по-денно за хату їй сплачували (Вовчок, І, 1955, 139).