наймати
НАЙМА́ТИ (приймати для виконання якої-небудь роботи за певне винагородження, за плату), БРА́ТИ розм., ГОДИ́ТИ діал.; НАБИРА́ТИ (певну кількість); ПІДРЯДЖА́ТИ, ДОГОВО́РЮВАТИ розм., РЯДИ́ТИ заст., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал. (щодо відрядної роботи — наймати, домовляючись про плату за всю роботу). — Док.: найня́ти (наня́ти заст.), узя́ти (взя́ти), згоди́ти, набра́ти, підряди́ти, договори́ти, зряди́ти, поряди́ти. Війна для нього, як і для багатьох кореспондентів Америки, де й солдатів наймають, була періодом високого заробітку (Я. Баш); — Нехай собі із другого села беруть (на жнива), а ми подивимося та підождемо (Панас Мирний); Йому ніяково було при Хіврі годити Сиклету собі за наймичку (І. Нечуй-Левицький); Пан звелів набирати селян у свій двір (І. Нечуй-Левицький); Тут Ївга й мотнеться: і сюди пошле, й туди сама збігає, там купила, тут найняла, тут підрядила — і все у неї справно (Г. Квітка-Основ'яненко); — Збудую (хату), уже й майстрів договорив, обсаджу тополями й вишнями (А. Головко).
НАЙМА́ТИ (брати що-небудь за плату в тимчасове користування), ВИНАЙМА́ТИ зах.; ОРЕНДУВА́ТИ, ЗАОРЕНДО́ВУВАТИ (брати в тимчасове користування земельну ділянку, будівлю тощо на договірних засадах); ЗНІМА́ТИ (квартиру, приміщення); ПІДНАЙМА́ТИ юр. (знімати приміщення в іншого наймача). — Док.: найня́ти (наня́ти заст.), ви́наймити (ви́найняти), заорендува́ти, зня́ти, піднайня́ти. Я пройшов по мокрому пероні, ..І найняв підводу (М. Рильський); З початком літа винаймив Василь для "своїх" човен на ставі (Ірина Вільде); — Соляні промисли були тут, чи як? — Головні промисли це туди, далі, їх кримські мурзаки орендували (О. Гончар); Зняв я прекрасний, на чотири яруси, міський театр, ще й для паралельних невеличких вистав — малу сцену в сусідньому кінематографі (Ю. Смолич).
Значення в інших словниках
- наймати — найма́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наймати — (на працю) брати, приймати, набирати, вербувати, рядити, договорювати, єднати, (за угодою) підряджати, контрактувати; (хату) винаймати; (кому, що) здавати в оренду, (кому, кого) віддавати в найми; п.ф. НАЙМАТИСЯ, (на працю) вербуватися, ставати і п.ф. від НАЙМАТИ; (- найми) іти в найми. Словник синонімів Караванського
- наймати — -аю, -аєш, недок., найняти, найму, наймеш, док., перех. і без додатка. 1》 Брати, приймати на роботу, службу і т. ін. кого-небудь на певних умовах. 2》 Брати для користування що-небудь за плату на певний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наймати — НАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЙНЯ́ТИ, найму́, на́ймеш, док. 1. кого і без дод. Брати, приймати на роботу, службу і т. ін. кого-небудь на певних умовах. Надвечір у село прийшов прикажчик до машини хлопців наймати (Панас Мирний); – З Ломаної Підковки?... Словник української мови у 20 томах
- наймати — Наймит не по своїй волі ходить. Наймит завжди підкоряється чужій волі. Найнявся — я продався, скажуть дверима скрипати, то скрипай. Якщо найнявся на роботу, то мусиш виконувати все, що кажуть. І з наймитів господарі бувають. Приповідки або українсько-народня філософія
- наймати — Найма́ти, -ма́ю, -ма́єш; найня́ти, найму́, найме́ш; див. найня́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наймати — НАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЙНЯ́ТИ, найму́, на́ймеш, док., перех. і без додатка, 1. Брати, приймати на роботу, службу і т. ін. кого-небудь на певних умовах. Словник української мови в 11 томах
- наймати — Найма́ти, -ма́ю, -єш сов. в. найня́ти и наня́ти, -йму, -меш, гл. Нанимать, нанять. Він пішов наймати наймита. Рудч. Ск. І. 170. Найняв майстрів. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка