1. Приповідки або українсько-народня філософія

наймати

Наймит не по своїй волі ходить.

Наймит завжди підкоряється чужій волі.

Найнявся — я продався, скажуть дверима скрипати, то скрипай.

Якщо найнявся на роботу, то мусиш виконувати все, що кажуть.

І з наймитів господарі бувають.

І наймити дорабляються, та добре господарять. У народі є упередження до наймитів, буцім то вони є лінюхи та злодії.

Наймають до телят, а робити все велять.

Наймають до легкої роботи, а опісля велять робити найтяжчу роботу.

Нанявся — продався.

Найматися до роботи, це продажа свого часу, сили й волі.

Пропав бідний без наймита.

Глум з бідного, що не робить всеї роботи, хоч і мало її має

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наймати — найма́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наймати — (на працю) брати, приймати, набирати, вербувати, рядити, договорювати, єднати, (за угодою) підряджати, контрактувати; (хату) винаймати; (кому, що) здавати в оренду, (кому, кого) віддавати в найми; п.ф. НАЙМАТИСЯ, (на працю) вербуватися, ставати і п.ф. від НАЙМАТИ; (- найми) іти в найми. Словник синонімів Караванського
  3. наймати — -аю, -аєш, недок., найняти, найму, наймеш, док., перех. і без додатка. 1》 Брати, приймати на роботу, службу і т. ін. кого-небудь на певних умовах. 2》 Брати для користування що-небудь за плату на певний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наймати — НАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЙНЯ́ТИ, найму́, на́ймеш, док. 1. кого і без дод. Брати, приймати на роботу, службу і т. ін. кого-небудь на певних умовах. Надвечір у село прийшов прикажчик до машини хлопців наймати (Панас Мирний); – З Ломаної Підковки?... Словник української мови у 20 томах
  5. наймати — НАЙМА́ТИ (приймати для виконання якої-небудь роботи за певне винагородження, за плату), БРА́ТИ розм., ГОДИ́ТИ діал.; НАБИРА́ТИ (певну кількість); ПІДРЯДЖА́ТИ, ДОГОВО́РЮВАТИ розм., РЯДИ́ТИ заст., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. наймати — Найма́ти, -ма́ю, -ма́єш; найня́ти, найму́, найме́ш; див. найня́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. наймати — НАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЙНЯ́ТИ, найму́, на́ймеш, док., перех. і без додатка, 1. Брати, приймати на роботу, службу і т. ін. кого-небудь на певних умовах. Словник української мови в 11 томах
  8. наймати — Найма́ти, -ма́ю, -єш сов. в. найня́ти и наня́ти, -йму, -меш, гл. Нанимать, нанять. Він пішов наймати наймита. Рудч. Ск. І. 170. Найняв майстрів. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка