накинутися
НАКИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. на кого-що. Кидатися, нападати на кого-, що-небудь.
Свинячий гурт, уїдливий і пажерливий, зразу накидався на неї, рвав з рук, глушив її криком і мало не валив з ніг (Коцюб., II, 1955, 51);
Йонька встав і накинувся з кулаками на жінку і таки побив би її, якби не Гаврило (Тют., Вир, 1964, 93);
Панські полигачі накинулись на чоловіка, скрутили, зв’язали йому руки (Стельмах, І, 1962, 430);
*Образно. Весняний вітер, залетівши з двору, накинувся на купу легенького пір’я (Донч., III, 1956, 34).
2. З охотою, завзяттям, запалом братися за що-небудь; зосереджувати увагу на чому-небудь.
Накидаюсь на роботу, горю, а здоров’я тріщить і сили вичерпуються (Коцюб., III, 1956, 369);
А з якою жадобою накидаємось ми на свіжі номери російських журналів (Рильський, III, 1956, 14);
До голубців подали пиво. Воно не було найкращим, але гості хапливо накинулись на нього (Вільде, Сестри.., 1958, 194).
3. розм. Раптово починати лаяти, сварити, докоряти кого-небудь.
— Ти чого регочеш? — накидається щебільш розлючений батько. — Ач, який! Ану сідай за уроки! (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 176);
Братова на мене й накинулась: — Се, — каже, — як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! (Вовчок, І, 1955, 5);
На кухні самовар збіг — господиня накинулася з лайкою на наймичку (Головко, II, 1957, 71);
// Раптово звертатися до кого-небудь з питанням, проханням і т. ін.
Він і за столом тільки те й робить, що на кожного тут накидається з незмінним своїм запитанням: — Як мужики? Як мужики до нас [біляків] ставляться? (Гончар, II, 1959, 347).
◊ Мо́крим рядно́м наки́нутися див. рядно́.
4. розм. Невідчепно добиватися, приставати з чим-небудь; настирливо напрошуватися, нав’язуватися.
— Здирають [попи] з мужиків посліднє [останнє], та ще накидаються їм на опікунів, ніби вони так за них дбають!.. (Кобр., Вибр., 1954, 58);
— Ваш Юхим не накидався з тим привітом, але раз ми його побачили, то й вирішили самі передати (Кучер, Трудна любов, 1960, 271);
[Мавка:] Ну, що се значить "накинулась"? Що я тебе кохаю? Що перша се сказала? (Л. Укр., III, 1952, 231).
5. тільки недок. Пас. до накида́ти².
Значення в інших словниках
- накинутися — наки́нутися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- накинутися — див. накидатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- накинутися — НАКИ́НУТИСЯ див. накида́тися. Словник української мови у 20 томах
- накинутися — НАВА́ЛЮВАТИСЯ (накидаючись на когось, валити на землю і придавлювати своєю вагою), НАСІДА́ТИ розм.; НАПОСІДА́ТИ розм., НАПОСІДА́ТИСЯ розм. (перев. у певній кількості). — Док.: навали́тися, насі́сти, напосі́сти, напосі́стися. Словник синонімів української мови
- накинутися — Накидатися, -даюся, -єшся гл. І. сов. в. накидатися, -даюся, -єшся. 1) Набрасываться, набросаться. II, сов. в. накинутися, -нуся, -нешся. 2) Набрасываться, наброситься сверхъ чего-либо. 3) Налагаться, быть наложеннымъ. 4) Навязываться, навязаться (кому). 5) Прибавляться, прибавиться. Словник української мови Грінченка