намилуватися
НАМИЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. ким і без додатка, розм. Досхочу помилуватися, поголубитися.
Намилувавшись собі, як є меж молодими парубком і дівкою, що хотять собі побратися, Семен Іванович посадив Галочку біля себе (Кв.-Осн., II, 1956, 336);
Улас намилувався Лукиною, натішився й покинув її, як зірвану квітку (Н.-Лев., III, 1956, 348).
2. часто з запереч, н е, ким, чим, рідше на кого — що, з кого — чого і без додатка. Досхочу помилуватися, полюбуватися ким-, чим-небудь.
Намилувавшись сплячим, Бульба пробирався далі тісною вулицею (Довж., І, 1958, 228);
Хмельницький.. глянув на Кривоноса захопленими очима. — Не намилуюсь я з тебе, пане полковнику! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 352);
Скільки сонця, праці, втіхи! Не надивишся, не наслухаєшся, не намилуєшся! (Горд., Дівчина.., 1954, 136);
Не надивлюсь, не намилуюсь. Як гай зимовий занімів (Мур., Осінні сурми, 1964, 12).
Значення в інших словниках
- намилуватися — намилува́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- намилуватися — -уюся, -уєшся, док. 1》 ким і без додатка, розм.Досхочу помилуватися, поголубитися. 2》 часто із запереч. не, ким, чим, рідше на кого – що, з кого – чого і без додатка. Досхочу помилуватися, полюбуватися ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намилуватися — НАМИЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. 1. ким, чим і без дод., розм. Досхочу помилуватися, поголубитися. Намилувавшись собі, як є меж молодими парубком і дівкою, що хотять собі побратися, Семен Іванович посадив Галочку біля себе (Г. Словник української мови у 20 томах
- намилуватися — НАМИЛУВА́ТИСЯ ким, чим, рідше на кого-що, з кого-чого (перев. із запереченням н е — досхочу, до повного задоволення помилуватися ким-, чим-небудь), НАЛЮБУВА́ТИСЯ ким, чим, на кого-що, НАДИВИ́ТИСЯ на кого-що, НАЧУДУВА́ТИСЯ на кого-що, рідше кому, чому... Словник синонімів української мови
- намилуватися — Намилуватися, -луюся, -єшся гл. Налюбоваться; наляскаться. Я ж націлувався, я ж намилувався. Чуб. V. 79. Словник української мови Грінченка