начіплювати
НАЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. наче́плять; (тільки велику кількість) НАЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.
1. Чіпляючи, навішувати на що-небудь; прикріплювати до чогось і т. ін.
Кармелюк тільки ласкаво посміхнувся в русяві вуса і вже начіплював до журавля друге відро (Кучер, Пов. і опов., 1949, 56);
*Образно. Ніч випала зоряна, вітер звечора хмари розкидав: котру пір’ям по небу пустив, котру.. начепив на соснові шпилі (Мур., Бук. повість, 1959, 201).
2. розм. Надягати на себе що-небудь.
— Лягай, мабуть, Христе, спати. А я начеплю спідницю та стану коло печі, — жартував Свирид (Мирний, І, 1954, 243);
— Я розхвилювалася.. Досі ноги трусяться. Зайшла до квартири. Переодяглась, начепила капелюха. Пішла (Ю. Янов., І, 1954, 189);
// розм. Чіпляючи, закріплюючи, привішувати, накладати, приколювати і т. ін.
Настя знов ускочила в залу й муштрувалась перед дзеркалом: притулювала до лиця накуплені стрічки, начіплювала їх на голову (Н.-Лев., III, 1956, 215);
Каже він [Будяк] Троянді так: — Нащо це ти колючок начіпляла? (Гл., Вибр., 1951, 161);
Чорна коса.. не вміщалась під очіпком, і здавалося, що то дитяча невміла рука, жартуючи, начіпляла грубі прикраси (Вас., І, 1959, 300);
Вона начепила на шию своє багатство — рясне намисто з золотих дукачів (Коцюб., І, 1955, 290);
Він посадив коло себе онука з букварем, начепив на носа окуляри (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 15).
Значення в інших словниках
- начіплювати — начі́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- начіплювати — Чіпляти, причіплювати; (на гак) навішувати; ЖМ. (одяг) нацуплювати, натягати, накладати, надягати. Словник синонімів Караванського
- начіплювати — -юю, -юєш, недок., начепити, -чеплю, -чепиш; мн. начеплять; (тільки велику кількість) начіпляти, -яю, -яєш, док., перех. 1》 Чіпляючи, навішувати на що-небудь; прикріплювати до чогось і т. ін. 2》 розм. Надягати на себе що-небудь. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- начіплювати — НАЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. наче́плять; (тільки про велику кількість) НАЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, (про багатьох) чого. 1. Чіпляючи, навішувати на що-небудь, прикріплювати до чогось і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- начіплювати — НАДІВА́ТИ (приладжувати, прикріплювати щось на чому-небудь; надягати головний убір, окуляри, маску тощо), НАДЯГА́ТИ, ОДЯГА́ТИ, НАКЛАДА́ТИ розм., НАПИНА́ТИ розм., НАСА́ДЖУВАТИ розм., НАЧІ́ПЛЮВАТИ розм., ЧІПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- начіплювати — Начі́плювати, -чі́плюю, -чі́плюєш; начепи́ти, -чеплю́, -че́пиш, -че́плять; начепи́, -пі́м, -пі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- начіплювати — Начіплювати, -плюю, -єш сов. в. начепити, -плю́, -пиш, гл. Напѣплять, нацѣпить, навѣшивать, навѣсить. І начепила ланцюжок. Котл. Ен. Да й зробимо, братця, півтораста ми возів, да начепим, начепим півтораста ми ярем. КС. 1882. IX. 415. Словник української мови Грінченка