начіплювати

НАЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. наче́плять; (тільки про велику кількість) НАЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, (про багатьох) чого.

1. Чіпляючи, навішувати на що-небудь, прикріплювати до чогось і т. ін.

Кармелюк тільки ласкаво посміхнувся в русяві вуса і вже начіплював до журавля друге відро (В. Кучер);

Маруся почала брати відра на коромисло. Вона не встигла начепити на коромисло другого відра, а Соломія проворно вхопила Марусине відро (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Ніч випала зоряна, вітер звечора хмари розкидав: котру пір'ям по небу пустив, котру .. начепив на соснові шпилі (І. Муратов).

2. розм. Надягати що-небудь.

– Лягай, мабуть, Христе, спати. А я начеплю спідницю та стану коло печі, – жартував Свирид (Панас Мирний);

– Наші шляхтичі начіплюють на себе дорогі, трохи не панянські, шовкові та оксамитові убори (І. Нечуй-Левицький);

Як дома, то до півдня буде вбиратись [панночка], та начіпляє на себе всього (Марко Вовчок);

// розм. Чіпляючи, закріплюючи, привішувати, накладати, приколювати і т. ін.

Настя знов ускочила в залу й муштрувалась перед дзеркалом: притулювала до лиця накуплені стрічки, начіплювала їх на голову (І. Нечуй-Левицький);

Марина мерщій скинула з себе дукачі, намисто і начепила Христі на шию (Панас Мирний);

Він посадив коло себе онука з букварем, начепив на носа окуляри (Д. Бедзик);

Каже він [Будяк] Троянді так: – Нащо це ти колючок начіпляла? (Л. Глібов);

Чорна коса .. не вміщалась під очіпком, і здавалося, що то дитяча невміла рука, жартуючи, начіпляла грубі прикраси (С. Васильченко);

Вона начепила на шию своє багатство – рясне намисто з золотих дукачів (М. Коцюбинський).

◇ (1) Торби́ начепи́ти (почепи́ти) – дійти до жебрання.

– Он, казав Гудзь, – швидко сахарню будуватимуть. – Слухай, серце, Гудзя, слухай, Андрійку .. якраз почепиш торби, та й мені доведеться. (М. Коцюбинський).