1. Словник української мови у 20 томах

начільник

НАЧІ́ЛЬНИК, а, ч.

Те саме, що нало́бник 1.

На йому [ньому] якийсь важкий панцер, залізний начільник, що спустився з чола й затуляє йому очі (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. начільник — начі́льник іменник чоловічого роду налобник Орфографічний словник української мови
  2. начільник — -а, ч. Те саме, що налобник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. начільник — НАЛО́БНИК (металеве покриття, яке захищало в старовину лоб воїна від ушкодження), НАЧІ́ЛЬНИК. — У мене хоч і мідний налобник, але лоб не мідний (В. Кучер); На йому.. якийсь важкий панцер, залізний начільник, що спустився з чола й затуляє йому очі (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
  4. начільник — НАЧІ́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що нало́бник 1. Словник української мови в 11 томах