1. Словник української мови в 11 томах

небувалий

НЕБУВА́ЛИЙ, а, е.

1. Якого досі не було; невиданий, небачений.

Тут і старе, й мале, бо кожному ж кортіло подивитися на небувале досі у слободі видовище (Шиян, Баланда, 1957, 129);

— Перед нами розкриваються можливості одержання рослин з небувалими властивостями (Довж., І, 1958, 474);

Ти вийди на вулицю зрання, Пройди через луки й городи, І от ти увійдеш неждано У сад небувалої вроди (Бичко, Вогнище, 1959, 54);

// у знач. ім. небува́ле, лого, с. Те, чого досі не було.

В думках снується дійсне й небувале… (Рильський, II, 1960, 121).

2. розм. Який ніде не бував; який не має життєвого досвіду, мало бачив, мало зазнав.

Їй, молодій та небувалій, близько все те доходило до серця, будило нерозгадані думки у її голові (Мирний, III, 1954, 232);

Спершу дуже трудно було: молодий-таки, небувалий, не вчений як слід (Головко, II, 1957, 404).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небувалий — (який досі не існував) незнаний, небачений, невиданий, нечуваний, книжн. (без прикладу) безпрецедентний. Словник синонімів Полюги
  2. небувалий — небува́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. небувалий — Небачений, нечуваний, невиданий, незнаний, несвітній, НЕЙМОВІРНИЙ; (юнак) НЕДОСВІДЧЕНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. небувалий — Безприкладний, казковий, надзвичайний, невиданий, небачений, незвичайний, неймовірний, несвітній (рідк.), несвітський, нечуваний Фразеологічні синоніми: яку казці Словник синонімів Вусика
  5. небувалий — -а, -е. 1》 Якого досі не було; невиданий, небачений. || у знач. ім. небувале, -лого, с. Те, чого досі не було. 2》 розм. Який ніде не бував; який не має життєвого досвіду, мало бачив, мало зазнав. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. небувалий — хохл. (небивалий) несвітній несвітський, несвітній, нечуваний, небачений, вигаданий, дивний, дивовижний, надзвичайний, див. безпрецедентний Словник чужослів Павло Штепа
  7. небувалий — НЕБУВА́ЛИЙ, а, е. 1. Якого досі не було; невиданий, небачений. Випуск того року вважався небувалим в історії гімназії багатством здібних, а може, не так і здібних, як добре вишколених випускників (М. Словник української мови у 20 томах
  8. небувалий — НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (дуже великий за силою вияву, інтенсивністю чого-небудь, завдяки чому виділяється на загальному тлі), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, СУГУ́БИЙ книжн. заст. Словник синонімів української мови
  9. небувалий — Небувалий, -а, -е 1) Небывалый. 2) Малоопытный, не знающій людей. Чуб. І. 270. Посилає козака молодого, небувалого. О. 1862. II. 96. Словник української мови Грінченка