1. Словник української мови в 11 томах

недоречний

НЕДОРЕ́ЧНИЙ, а, е. Зроблений, сказаний, виявлений і т. ін. невчасно, невідповідно до обставин, умов, місця; який не відповідає ситуації.

— Що ж ви нічого не кажете? — Невже се недоречне питання? (Л. Укр., III, 1952, 600);

Пафос, яким пройнято книжку, є недоречний і знижує науковий рівень праці (Жур., Звич. турботи, 1960, 11);

// Наявність, присутність якого небажана; зайвий, непотрібний.

Серед блискучого скла почував [дід Мусій] себе недоречним і зайвим (Коз., Зол. грамота, 1939, 65);

Дзвінок був недоречним — Тамарі хотілось побути на самоті (Хижняк, Тамара, 1959, 275);

// Який не гармоніює з чимсь, не пасує до чого-небудь.

Вона і зараз вертілась, як на голках, поблискуючи великими козачими шпорами, які були досить-таки недоречні на її чобітках (Гончар, III, 1959, 419);

Довгастий шрам на лівій щоці здавався недоречним і чужим на його обличчі, що дихало спокоєм і виказувало внутрішню рівновагу (Голов., Тополя.., 1965, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недоречний — недоре́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. недоречний — Невчасний, НЕДОЛАДНИЙ, невідповідний, неслушний, зайвий, непотрібний Словник синонімів Караванського
  3. недоречний — -а, -е. Зроблений, сказаний, виявлений і т. ін. невчасно, невідповідно до обставин, умов, місця; який не відповідає ситуації. || Наявність, присутність якого небажана; зайвий, непотрібний. || Який не гармоніює з чимсь, не пасує до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. недоречний — НЕДОРЕ́ЧНИЙ, а, е. Зроблений, сказаний, виявлений і т. ін. невчасно, невідповідно до обставин, умов, місця; який не відповідає ситуації. – Що ж ви нічого не кажете? – Невже се недоречне питання?... Словник української мови у 20 томах
  5. недоречний — НЕВІДПОВІ́ДНИЙ до чого, чому (який не відповідає кому-, чому-небудь, не збігається з ним); НЕЗГІ́ДНИЙ, НЕЗБІ́ЖНИЙ рідше (з чим — який іде врозріз із чимось); НЕСУМІ́СНИЙ з чим, НЕСПОЛУ́ЧНИЙ з чим, ВЗАЄМОВИ́КЛЮЧНИЙ без додатка, підсил. Словник синонімів української мови
  6. недоречний — Недоре́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. недоречний — Недоречний, -а, -е Некстати сказанный или сдѣланный, неумѣстный, излишній. К. ПС. 127. Словник української мови Грінченка