1. Великий тлумачний словник сучасної мови

недоречний

недоре́чний

-а, -е.

Зроблений, сказаний, виявлений і т. ін. невчасно, невідповідно до обставин, умов, місця; який не відповідає ситуації.

|| Наявність, присутність якого небажана; зайвий, непотрібний.

|| Який не гармоніює з чимсь, не пасує до чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недоречний — недоре́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. недоречний — Невчасний, НЕДОЛАДНИЙ, невідповідний, неслушний, зайвий, непотрібний Словник синонімів Караванського
  3. недоречний — НЕДОРЕ́ЧНИЙ, а, е. Зроблений, сказаний, виявлений і т. ін. невчасно, невідповідно до обставин, умов, місця; який не відповідає ситуації. – Що ж ви нічого не кажете? – Невже се недоречне питання?... Словник української мови у 20 томах
  4. недоречний — НЕВІДПОВІ́ДНИЙ до чого, чому (який не відповідає кому-, чому-небудь, не збігається з ним); НЕЗГІ́ДНИЙ, НЕЗБІ́ЖНИЙ рідше (з чим — який іде врозріз із чимось); НЕСУМІ́СНИЙ з чим, НЕСПОЛУ́ЧНИЙ з чим, ВЗАЄМОВИ́КЛЮЧНИЙ без додатка, підсил. Словник синонімів української мови
  5. недоречний — Недоре́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. недоречний — НЕДОРЕ́ЧНИЙ, а, е. Зроблений, сказаний, виявлений і т. ін. невчасно, невідповідно до обставин, умов, місця; який не відповідає ситуації. — Що ж ви нічого не кажете? — Невже се недоречне питання? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. недоречний — Недоречний, -а, -е Некстати сказанный или сдѣланный, неумѣстный, излишній. К. ПС. 127. Словник української мови Грінченка