недотепний
НЕДОТЕ́ПНИЙ, а, е.
1. до чого, без додатка, з інфін. Нездатний зробити, виконати, здійснити і т. ін. що-небудь з належним умінням, як слід; невмілий.
— Що нам з тобою, сину, робить, що ти ні до чого недотепний? (Укр.. казки, легенди.., 1957, 101);
Осел був чесний неборак… Одна біда — що недотепний вдався (Гл., Вибр., 1951, 67);
// Уживається як лайливе слово.
Тьху, недотепний дідуган! Не знать чого перелякався, Сховався здуру у бур’ян І тільки сорому набрався! (Гл., Вибр., 1951, 188).
2. Зробл., сказаний і т. ін. без належного вміння; невдалий.
Недотепна імітація;
// Позбавлений розумного змісту.
Здебільшого йому траплялися недотепні, а часом і гидкі книжки (Гр., II, 1963, 329);
// Позбавлений дотепності, влучності, витонченості думки.
Мені аж сором, що Ви так гаряче приймаєте до серця мої недотепні листи, вони таки не варті того (Л. Укр., V, 1956, 135);
— Хм, хм — хмикає той, замість відповіді на.. недотепний комплімент (Досв., Вибр., 1959, 255);
Катерина може лише.. відповідати сміхом на недоречні, навіть недотепні жарти (Коп., Лейтенанти, 1947, 135).
3. Розумово обмежений; тупий, дурний.
Як часом каже [Миша] про кого, що недотепний, дурнуватий, то каже, що "він математики ні в зуб не знає" (Л. Укр., V, 1956, 11);
// Який виражає розумову обмеженість, тупість.
Танюшкін зробив таке недотепне лице, що начальник охранки мимоволі розреготався (Бурл., Напередодні, 1956, 84).
Значення в інших словниках
- недотепний — недоте́пний прикметник Орфографічний словник української мови
- недотепний — (у праці) невмілий, невдатний, нездібний; (вираз) невдалий, (жарт) недоречний, недолугий, (погляд) дурнуватий, тупий, дурний, недоумкуватий. Словник синонімів Караванського
- недотепний — див. невмілий Словник синонімів Вусика
- недотепний — -а, -е. 1》 до чого, без додатка, з інфін. Нездатний зробити, виконати, здійснити і т. ін. що-небудь з належним умінням, як слід; невмілий. || Уживається як лайливе слово. 2》 Зробл., сказаний і т. ін. без належного вміння; невдалий. Недотепна імітація. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недотепний — НЕДОТЕ́ПНИЙ, а, е. 1. до чого, без дод., з інфін. Нездатний зробити, виконати, здійснити і т. ін. що-небудь з належним умінням, як слід; невмілий. – Що нам з тобою, сину, робить, що ти ні до чого недотепний? (з казки); Осел був чесний неборак... Словник української мови у 20 томах
- недотепний — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови
- недотепний — Недотепний, -а, -е Неспособный, неумѣлый. Е, бісів сину, і того недотепний. Рудч. Ск. II. 7. Словник української мови Грінченка