1. Словник української мови в 11 томах

незагоєний

НЕЗАГО́ЄНИЙ, а, е.

1. Який ще не загоївся, не зарубцювався (про рану).

Мій мозок і тіло ще душать кайдани, І палять огнем незагоєні рани (Олесь, Вибр., 1958. 283).

2. перен. Який ще не пройшов, не зменшився (про переживання, щось тяжке, неприємне і т. ін.).

Незагоєний біль в її слові почувсь (Шер., Дружбою.., 1954, 6).

Незаго́єна ра́на — те, що вже давно турбує людину, змушує переживати.

Коли Юлічка запитала його про сестру, він не міг відповісти одразу. Це запитання влучило прямо в його живу, незагоєну рану (Гончар, III, 1959, 328).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незагоєний — незаго́єний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. незагоєний — -а, -е. 1》 Який ще не загоївся, не зарубцювався (про рану). 2》 перен. Який ще не пройшов, не зменшився (про переживання, щось тяжке, неприємне і т. ін.). Незагоєна рана. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. незагоєний — НЕЗАГО́ЄНИЙ, а, е. 1. Який ще не загоївся, не зарубцювався (про рану). Мій мозок і тіло ще душать кайдани, І палять огнем незагоєні рани (О. Олесь). 2. перен. Який ще не пройшов, не зменшився (про переживання, щось тяжке, неприємне і т. ін.). Незагоєний біль в її слові почувсь (М. Шеремет). Словник української мови у 20 томах