1. Словник української мови в 11 томах

ненависник

НЕНА́ВИСНИК, а, ч.

1. кого, чого і без додатка. Людина, яка ненавидить кого-, що-небудь.

Григорій Петрович ще захопив старих порядків на службі: старший був у них великий хапун, а ще більший ненависник волі (Мирний, III, 1954, 186);

В образах куркуля Власа Волоса, його синів Артема і Левка автор [П. Панч] показав ненависників трудящих, хижих ворогів Радянської влади (Іст. укр. літ., II, 1956, 450).

2. рідко. Той, кого ненавидить хто-небудь.

На порозі кімнати вона обернула до нього гнівне обличчя і півголосом кинула: — У, ненависник!.. (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 518).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ненависник — нена́висник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ненависник — див. ворог; заздрісний Словник синонімів Вусика
  3. ненависник — -а, ч. 1》 кого, чого і без додатка. Людина, яка ненавидить кого-, що-небудь. 2》 рідко. Той, кого ненавидить хто-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ненависник — НЕНА́ВИСНИК, а, ч. 1. кого, чого. Людина, яка ненавидить кого-, що-небудь. Григорій Петрович ще захопив старих порядків на службі: старший був у них великий хапун, а ще більший ненависник волі (Панас Мирний). 2. рідко. Той, кого ненавидить хто-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. ненависник — ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Словник синонімів української мови