1. Словник синонімів української мови

ненависник

ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Тимко відвернувся, аж шия хруснула: то був його ворог по парубоцтву Сергій Золотаренко (Григорій Тютюнник); Софія недолюблювала дітей, інтуїтивно почуваючи в них якихось потенційних недругів (О. Гончар); Козак Мусій Половець збив свого супротивника з ніг (О. Довженко); З гори від каменеломень женеться в долину з десяток .. пастушків.. Побачили противників і зупинилися (У. Самчук); За ним (князем Єремією) потягли руку й інші пани, ненависники козаків та хлопів (І. Нечуй-Левицький); Насудяться воріженьки, — Дівка заміж піде (пісня); І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Т. Шевченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ненависник — нена́висник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ненависник — див. ворог; заздрісний Словник синонімів Вусика
  3. ненависник — -а, ч. 1》 кого, чого і без додатка. Людина, яка ненавидить кого-, що-небудь. 2》 рідко. Той, кого ненавидить хто-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ненависник — НЕНА́ВИСНИК, а, ч. 1. кого, чого. Людина, яка ненавидить кого-, що-небудь. Григорій Петрович ще захопив старих порядків на службі: старший був у них великий хапун, а ще більший ненависник волі (Панас Мирний). 2. рідко. Той, кого ненавидить хто-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. ненависник — НЕНА́ВИСНИК, а, ч. 1. кого, чого і без додатка. Людина, яка ненавидить кого-, що-небудь. Григорій Петрович ще захопив старих порядків на службі: старший був у них великий хапун, а ще більший ненависник волі (Мирний, III, 1954, 186)... Словник української мови в 11 томах