ненависний

НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який виражає, містить у собі неприхильність), НЕЗИ́ЧЛИ́ВИЙ рідше, НЕДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, НЕПРИХИ́ЛЬНИЙ, НЕПРИ́ЯЗНИЙ, НЕДО́БРИЙ, ВОРО́ЖИЙ підсил., НЕНА́ВИСНИЙ підсил.; НЕПРИВІ́ТНИЙ, НЕЛАСКА́ВИЙ, НЕЛЮБ'Я́ЗНИЙ (без лагідності, привітності); КО́СИЙ, КРИВИ́Й (про очі, погляд); НЕДРУ́ЖНІЙ (про тон, зайняту позицію тощо). Зупинилися всі дівчата, випростались і оглядали Олександра недоброзичливими очима (Д. Ткач); А тим часом знов виникли недружелюбні вигуки (К. Гордієнко); Стась аж пересмикнув плечима, відчуваючи на собі неприхильний мамин погляд (Ю. Бедзик); Колективна неприязна мовчанка була йому зустріччю (О. Гончар); Гостроносе личко його скривлене недоброю, гидливою посмішкою (В. Козаченко); Холодком віяло від його карих очей, в усій постаті було щось чуже, навіть вороже (О. Донченко); — То будьте ви прокляті, пане!.. — ненависним стогоном вирвалося з грудей Устини (М. Стельмах); Тон його мови був гордовитий, неохочий, трохи неласкавий (І. Нечуй-Левицький); Правда, сей та той гляне на нього косим оком (І. Франко); На криві погляди він волів не зважати (С. Журахович). — Пор. несхва́льний.

НЕМИ́ЛИЙ (якого не любить, не кохає хто-небудь), НЕЛЮ́БИЙ. Громада старалась.. позбутися немилого урядового гостя (І. Франко); Буденності він (І. Кочерга) не знає, навіть там, де пише про буденність почуттів і думок різних нелюбих йому персонажів (Ю. Мартич). — Пор. 1. нена́висний, 1. неприє́мний.

НЕНА́ВИСНИЙ (який викликає до себе ненависть), ЗНЕНА́ВИСНИЙ рідше, ЗНЕНА́ВИДЖЕНИЙ, НАВІСНИ́Й підсил., ОСОРУ́ЖНИЙ підсил. розм. Ненависний мені всякий гніт (А. Турчинська); Заплющився (чернець) на порозі, щоб не бачити зненависного обличчя Козака Мамая (О. Ільченко); Раптом Інна, та сама зненавиджена Інна, стала наймилішою дівчиною (В. Речмедін); Рветься серце назад, у село, бридка та навісна стає мені сторона чужа... (М. Коцюбинський); З кожної хати брали одсипного і десятину. Невелика ще біда сі побори, коли б не осоружна шляхта збирала їх (О. Стороженко). — Пор. 1. неми́лий, 1. неприє́мний, 1. прокля́тий.

НЕПРИЄ́МНИЙ (про людину — який не подобається кому-небудь, не викликає приязні до себе), НЕСИМПАТИ́ЧНИЙ, АНТИПАТИ́ЧНИЙ підсил., ПРОТИ́ВНИЙ підсил. розм. — Я не маю бажання стрінутись з ним.. Надута, гордовита й неприємна людина (І. Нечуй-Левицький); Дехто з наших уже бачив лісника зблизька і вважає, що він несимпатичний, полохливий, обережний (П. Автомонов); Чомусь антипатичним йому досі здавався цей рижий інженер з надмірно підкресленою манерою говорити аристократично чистою вимовою (І. Ле); "Противний, недобрий він", — хоче (дівчина) відіпхнути його від себе (М. Стельмах). — Пор. неба́жаний, 1. неми́лий, 1. нена́висний.

ПРОКЛЯТИЙ (якого проклинають, суворо засуджують; ужив. як лайливе слово), КЛЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, ТРИКЛЯ́ТИЙ підсил. розм., ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ТРИКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ПОГА́НСЬКИЙ заст., І́РОДІВ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст., АНА́ФЕМСЬКИЙ (АНА́ХТЕМСЬКИЙ) заст. Я знов самотній і проклятий, — схилився тяжко до вікна (Т. Осьмачка); Тихо, тихо, струни, грайте У сей страшний, проклятий час (О. Олесь); За тією клятою панською роботою світу не видно (С. Васильченко); Спійманий ось над тілами невинних, Що ж ти, убивце заклятий, мовчиш? (М. Шеремет); (Лисняк:) Триклятий магнат! Він справді кинув мене напризволяще (Ю. Мокрієв); О, прокляття проклятущим — за нелюдяність, за зло! Наш народ встає ще дужчим, тільки ж: жертв яких було!.. (П. Тичина); І треба було, щоб саме тепер його зачепив отой триклятущий німецький осколок (І. Цюпа); — Хоч трохи було засуха ухвате, то він зараз за поганських відьом (Г. Квітка-Основ'яненко); (Панас:) Ах, іродів Лахтійон! Гаразд, що нема нікого чужого в хаті, хоч вилаю добре!.. (М. Кропивницький); — Радзивілл прийшов, так ви, окаянні, не одвітували йому й разу з гармати! (П. Куліш); — Ти, анахтемський вилупку, вже в начальство поліз? — бухикає (старий) простудженим голосом (М. Стельмах). — Пор. 1. ненависний.