1. Словник української мови в 11 томах

непокірливість

НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до непокі́рливий.

Швидко з безвідрадного та сумного чуття виродилося грізне завзяття, мимовільна дружність і непокірливість своїм кривдникам (Фр., V, 1951, 373).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непокірливість — непокі́рливість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. непокірливість — -вості, ж. Абстр. ім. до непокірливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непокірливість — НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до непокі́рливий. Швидко з безвідрадного та сумного чуття виродилося грізне завзяття, мимовільна дружність і непокірливість своїм кривдникам (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. непокірливість — НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст. Словник синонімів української мови
  5. непокірливість — Непокірливість, -вости ж. Непокорность. Словник української мови Грінченка