нерозлучний
НЕРОЗЛУ́ЧНИЙ, а, е. Який завжди буває разом, ніколи не розлучається з ким-небудь.
Обидва розмовники були колись нерозлучними друзями (Л. Укр., III, 1952, 742);
Трьох дівчат вважали в університеті за нерозлучних подруг (Ю. Янов., II, 1954, 83);
Андрій не здивувався, побачивши на дерев’яній лаві довжелезну постать свого нерозлучного друга (Дмит., Наречена, 1959, 152);
// Який завжди буває при кому-, чому-небудь (про неживі предмети).
Сагайдак стояв біля столу голови правління, мнучи в руках свій нерозлучний зошит (Добр., Тече річка.., 1961, 108);
Артем Григорович підійшов до столу і втретє припалив свою нерозлучну люльку (Гур., Наша молодість, 1949, 83).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нерозлучний — нерозлу́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- нерозлучний — (який міцно, щиро дружить, завжди разом з ким-небудь; у знач. прис.) водою не [можна] розлити (не розіллєш) кого; бути (стати) нерозлийводою; дихнути один без одного не можуть; як (мов і т. ін.) риба з водою з ким, чим. Словник фразеологічних синонімів
- нерозлучний — -а, -е. Який завжди буває разом, ніколи не розлучається з ким-небудь. || Який завжди буває при кому-, чому-небудь (про неживі предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
- нерозлучний — НЕРОЗЛУ́ЧНИЙ, а, е. Який завжди буває разом, ніколи не розлучається з ким-небудь. Обидва розмовники були колись нерозлучними друзями (Леся Українка); Трьох дівчат вважали в університеті за нерозлучних подруг (Ю. Словник української мови у 20 томах
- нерозлучний — НЕРОЗЛУ́ЧНИЙ (який завжди буває разом, ніколи не розлучається з ким-небудь), НЕРОЗЛИ́ЙВОДА у знач. присудка, підсил. розм. (про тих, що ніколи не розлучаються). До того вони нерозлучні, ці двоє дівчат, просто нерозлийвода!.. (О. Копиленко). Словник синонімів української мови