1. Словник української мови в 11 томах

номер

НО́МЕР, а, ч.

1. Порядкове число предмета серед інших однорідних.

Кожна крапка на карті має свій порядковий номер (Донч., II, 1956, 75);

Як відомо, номер елемента з таблиці Менделєєва збігається з величиною заряду ядра (Наука.., 8, 1963, 28);

Пантелеймон Гаврилович зняв телефонну трубку, набрав номер (Руд., Остання шабля, 1959, 284).

2. Який-небудь предмет, позначений порядковим числом.

Вже більше як десять років родина Бондаренка жила тут, на Гоголівській, у номері сімнадцятому (Головко, II, 1957, 440);

// Окремий примірник газети, журналу і т. ін.

Надвечір у городі не можна було вже знайти в газетярів ювілейного номера з портретом Шевченка (Вас., І, 1959, 365);

Кость.. ховає під подушку старий номер "Вокруг света" (Донч., І, 1956, 50).

3. Шматок картону, жерсті і т. ін. з позначеними на ньому цифрами, що є певним документом, знаком інвентаризації і т. ін.

У кожного з них [голубів] на нозі невеличке гумове кільце й номер (Донч., І, 1956, 53);

Всі свині, які перебувають на відгодівлі, повинні мати індивідуальні вушні номери, без чого не можна організувати контроль за ходом відгодівлі (Свинар., 1956, 318).

4. Позначення розміру одягу, взуття і т. ін.

На кожному платті, кофті або спідниці — номер (Собко, П’єси, 1958, 67);

Нитки шістдесятого номера.

5. Окрема кімната в готелі, лазні і т. ін.

— Я вже давненько живу в Києві, найняла в найдешевшому заїзді номер (Н.-Лев., IV, 1956, 277);

Турбай і Ладимко поселилися в готелі "Москва" в одному номері (Руд., Остання шабля, 1959, 572).

6. У концерті, цирковій виставі і т. ін. — окремий виступ артиста або групи артистів.

Акробати з баяністом закінчували свій номер (Дмит., Наречена, 1959, 177);

На сцені дівчинка Ася чудово грала на роялі, і це був, напевно, найкращий номер (Ів., Вел. очі, 1956, 76).

7. військ. Солдат або сержант, що має певні обов’язки в обслуговуванні техніки.

Служив він другим номером біля станкового кулемета (Кучер, Зол. руки, 1948, 43);

Водій.. маскує машину, а номери обслуги перекочують гармату ближче до кущів (Рад. Укр., 19.XI 1961, 3).

8. перен., розм. Який-небудь несподіваний, дивний вчинок.

Данько уже жде від нього [Мануйла] якогось веселого номера (Гончар, Таврія, 1952, 190).

◊ Одина́дцятим но́мером, жарт. — пішки.

— Тут мені щоразу доводилося гріти чуба. Вставай бувало з веломашини і пхай на гору одинадцятим номером (Гончар, III, 1959, 275);

[Цей] но́мер не про́йде — так не буде, не вийде, не вдасться що-небудь.

— А ми не віддамо [хлопчика]! — рішуче заявив кашовар.. — Ні, ні, цей номер не пройде! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. номер — Число. Словник синонімів Полюги
  2. номер — но́мер іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири но́мери Орфографічний словник української мови
  3. номер — [номеир] -ра, м. (на) -р'і, мн. -ри, -р'іў два номеирие Орфоепічний словник української мови
  4. номер — -а, ч. 1》 Порядкове число предмета серед інших однорідних. Інвентарний номер — номер, що його використовують для обліку та контролю за наявністю і станом майнових цінностей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. номер — Число Словник чужослів Павло Штепа
  6. номер — (від лат. numerus — число) — 1. Окремий виступ одного або кількох артистів у концерті. 2. Самостійні, завершені за формою музичні епізоди в опері, ораторії, балеті, реквіємі, кантаті тощо. Словник-довідник музичних термінів
  7. номер — НО́МЕР, а, ч. 1. Порядкове число предмета серед інших однорідних. Кожна крапка на карті має свій порядковий номер (О. Донченко); Як відомо, номер елемента з таблиці Менделєєва збігається з величиною заряду ядра (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. номер — номер: ◊ віддуба́сити під пе́рший номер → віддубасити ◊ оди́надцятим номером → одинадцятий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. номер — А, ч. 1. Дивна людина. Але ж він і номер! 2. Дивина, сюрприз. Оце ви номер учудили! Словник сучасного українського сленгу
  10. номер — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  11. номер — но́мер (від лат. numerus – число) 1. Порядкове число предмета в ряді інших однорідних. 2. Предмет або особа, позначені певним числом по порядку. 3. Умовне числове позначення розміру одягу, взуття тощо. 4. Окрема кімната в готелі, лазні тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  12. номер — відколо́ти / відко́лювати но́мер. Робити щось незвичайне, неприємне, несподіване і т. ін. для кого-небудь. Пропустив Володько урок у школі. — А якщо й надалі забагнеться тобі відколоти такий номер, тоді — що? — сварився батько (З усн. мови). но́мер оди́н. Фразеологічний словник української мови
  13. номер — ВИ́ТІВКА (вчинок, дія, вигадка, що виходить за межі звичайних норм), ВИ́БРИК, ВИ́ХВАТКА, КО́НИК рідше, НО́МЕР розм., ФО́КУС розм., ШТУ́КА розм., ШТУ́ЧКА розм., КА́ВЕРЗА розм., ТРЮК розм., ФІ́ГЛІ мн. (ФІ́ГЕЛЬ рідко) розм., ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ розм. Словник синонімів української мови
  14. номер — рос. номер (від латин. numeгиа — число) — 1. Порядкове число предмета у ряді інших однойменних. 2. Предмет або особа, позначені певним числом у списку (переліку). 3. Умовне числове позначення розміру взуття, одягу. 4. Номерний знак транспортних засобів. 5. Окрема кімната в готелі. Eкономічна енциклопедія