німці
НІ́МЦІ, ів, мн. (одн. ні́мець, мця, ч.; німке́ня, і ні́мка, и, ж.). Основне населення Німеччини; люди, які належать до німецької національності.
Німець все показував їм [вербівцям], як ходити коло машини, і вони насилу оговталися (Н.-Лев., II, 1956, 200);
[Семен:] Довелось мені.. у німців стать на поденну (Кроп., І, 1958, 62);
Бідна німка плакала із жалю та сорому за таку відправу від панів (Л. Укр., III, 1952, 646);
Спливало в уяві тупе, огидне обличчя німкені Фолькенрат (Донч., VI, 1957, 212).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- німці — -ів, мн. (одн. німець, -мця, ч.; німкеня, -і та німка, -и, ж.). Основне населення Німеччини; люди, які належать до німецької національності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- німці — НІ́МЦІ, ів, мн. (одн. ні́мець, мця, ч.; німке́ня, і ні́мка, и, ж.). Основне населення Німеччини; люди, які належать до німецької національності. Німець все показував їм [вербівцям], як ходити коло машини, і вони насилу оговталися (І. Словник української мови у 20 томах