1. Словник української мови в 11 томах

обезземелювати

ОБЕЗЗЕМЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗЗЕМЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Позбавляти права власності на землю; відбирати землю.

При скасуванні кріпосного права поміщики дуже обезземелили кріпаків (Іст. СРСР, II, 1957, 223).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обезземелювати — обезземе́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обезземелювати — -юю, -юєш, недок., обезземелити, -лю, -лиш, док., перех. Позбавляти права власності на землю; відбирати землю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обезземелювати — ОБЕЗЗЕМЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗЗЕМЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого, що. Позбавляти права власності на землю; відбирати землю. При скасуванні кріпосного права поміщики дуже обезземелили кріпаків (з навч. літ.); Обезземе́лити селянство. Словник української мови у 20 томах