1. Словник української мови в 11 томах

обмертвілий

ОБМЕРТВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмертві́ти.

Кіндрат розкрив обмертвілі губи (Панч, Гомон. Україна, 1954, 127);

В згуках одчувається щось неприродне, обмертвіле, металеве (Вас., II, 1959, 329).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмертвілий — обмертві́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обмертвілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обмертвіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обмертвілий — ОБМЕРТВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обмертві́ти; // у знач. прикм. Кіндрат розкрив обмертвілі губи (П. Панч); В згуках одчувається щось неприродне, обмертвіле, металеве (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах