обмовка
ОБМО́ВКА, и, ж.
1. Додаткове зауваження, роз’яснення і т. ін. до раніше висловленого.
Ще в дожовтневі роки Ленін принципово, без будь-яких обмовок заперечував порожні, безглузді вигадки формалістів (Вітч., 2, 1964, 156).
2. Слово або фраза, помилково сказані замість інших, потрібних.
Він говорив якось тьмяно, з обмовками і недомовками (Збан., Малин. дзвін, 1958, 180).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обмовка — обмо́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- обмовка — -и, ж. 1》 Додаткове зауваження, роз'яснення і т. ін. до раніше висловленого. 2》 Слово або фраза, помилково сказані замість інших, потрібних. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обмовка — ОБМО́ВКА, и, ж. 1. Слово або фраза, висловлені ненароком; те, чого не слід було б говорити. Людмила на початку покладала надію на випадкову обмовку співробітників, з якої вона щось дізнається (Іван Ле); // Слово або фраза... Словник української мови у 20 томах