1. Словник української мови в 11 томах

обмовлений

ОБМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмо́вити.

Давненько написав він заяву до трибуналу Чуваської області з проханням переглянути його справу, виправдати його як навмисне обмовленого (Збан., Сеспель, 1961, 237);

// у знач. ім. обмо́влений, ного, ч. Людина, зганьблена наклепом.

— Бог Авраама, Ісаака і Якова заступився за обмовленого, — продовжував Лейзер (Тулуб, Людолови, II, 1957, 96).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмовлений — обмо́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обмовлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обмовити. || у знач. ім. обмовлений, -ного, ч. Людина, зганьблена наклепом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обмовлений — ОБМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обмо́вити. Давненько написав він заяву з проханням переглянути його справу, виправдати його як навмисне обмовленого (Ю. Збанацький); // у знач. ім. обмо́влений, ного, ч. Людина, зганьблена наклепом. Словник української мови у 20 томах