обмовка

ОБМО́ВКА, и, ж.

1. Слово або фраза, висловлені ненароком; те, чого не слід було б говорити.

Людмила на початку покладала надію на випадкову обмовку співробітників, з якої вона щось дізнається (Іван Ле);

// Слово або фраза, помилково сказані замість інших, потрібних.

Він говорив тьмяно, з обмовками й недомовкми (Ю. Збанацький);

Надзвичайна яснота і послідовність дідової розповіді, без жодної обмовки і посилання на слабкість пам'яті, – все це вселило в Аристарха переконаність, що .. дід не вигадував (В. Логвиненко).

2. Додаткове зауваження, роз'яснення і т. ін. до раніше висловленого.

Для тих, хто сприймає такі твердження надто серйозно ( може, й справді викопати ставок і чекати, коли в ньому з'явиться риба?), Форт заздалегідь придумав обмовку. Припустимо, твердив він, що розвиток життя на Землі відбувався як процес заселення її методом “бомбардування” (з наук.-попул. літ.).