1. Словник української мови в 11 томах

обумовлений

ОБУМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обумо́вити.

В різних місцевостях ми можемо зустріти різні, обумовлені тими чи іншими конкретними обставинами варіанти одного й того ж по суті твору (Рильський, III, 1956, 155);

Він розповідає не про те, що було, а вголос мріє про те, що, може, буде, і тому кожна його думка обумовлена слівцем "може" (Вільде, Повнол. діти, 1960, 264).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обумовлений — обумо́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обумовлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обумовити. Обумовлений кредит. || обумовлено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обумовлений — ОБУМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обумо́вити. В різних місцевостях ми можемо зустріти різні, обумовлені тими чи іншими конкретними обставинами варіанти одного й того ж по суті твору (М. Словник української мови у 20 томах
  4. обумовлений — Обумо́влений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)