обумовлений
обумо́влений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до обумовити. Обумовлений кредит.
|| обумовлено, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обумовлений — обумо́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обумовлений — ОБУМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обумо́вити. В різних місцевостях ми можемо зустріти різні, обумовлені тими чи іншими конкретними обставинами варіанти одного й того ж по суті твору (М. Словник української мови у 20 томах
- обумовлений — Обумо́влений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обумовлений — ОБУМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обумо́вити. В різних місцевостях ми можемо зустріти різні, обумовлені тими чи іншими конкретними обставинами варіанти одного й того ж по суті твору (Рильський, III, 1956, 155); Він розповідає не про... Словник української мови в 11 томах