одержувати
ОДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех.
1. Брати, приймати те, що надсилається, надається, вручається і т. ін.; отримувати.
Люба мамочко!..Чи одержуєш мої листи? (Л. Укр., V, 1956, 13);
Напишіть мені зараз, як одержите цього листа, в якому готелі у Львові я міг би спинитися (Коцюб., III, 1956, 265);
Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (Тич., II, 1957, 7);
Одержавши від представника РТС машини, вони вирушили в дорогу і на четвертий день були кілометрів за п’ятдесят від села (Зар., Світло, 1961, 57);
// Діставати на руки заробіток, винагороду і т. ін.
І ти ростеш поміж сиріток, і вже одержуєш платню, і носиш матері (Сос., II, 1958, 456);
Вчасно доплили ми до Вижниці, За свій труд одержали зарплату, Накупили дечого для дому (Фр., XIII, 1954, 338);
// Здобувати звання, посаду, становище і т. ін.
У Гната Яворського скрізь є свої люди: він допоміг Іванові на вузькоколійці одержати роботу помічника машиніста (Чорн., Визволення, 1949, 65);
[Горлов:] Почав воювати [Огнєв] полковником. За три місяці генерал-майора одержав, а зараз командуючий армією (Корн., II, 1955, 13);
// Заслуговувати певну оцінку на уроці або екзамені.
Коли та сама Ася, яку в класі люблять, одержала з математики двійку, всім було дуже сумно за неї (Ів., Вел. очі, 1956, 75);
// Діставати дозвіл на користування чим-небудь.
— Та вона ще працює, їй треба ще одержати відпустку, здати справи (Донч., V, 1957, 492).
2. Приймати для виконання.
— Ніякого наказу Наркомвійськ я не одержував, — тихо сказав Щорс (Довж., І, 1958, 142);
Одержавши, мабуть, розпорядження з штабу, повісив [комендант] трубку і наказав черговому привести заарештованого Кузнецова (Головко, II, 1957, 537).
3. Здобувати, діставати що-небудь певними зусиллями, якимись діями і т. ін.
Вона сама підрахувала, виходячи з теорії ймовірності, скільки їй шансів було на те, щоб не остогидла математика з дитинства, — і одержала дуже мізерну величину, порядку безконечно малих (Ю. Янов., II, 1954,83);
— Горький говорив, що все те, що в нього є найкращого, він одержав завдяки книжкам (Тют., Вир, 1964, 42);
// Виробляти, вирощувати.
Одержати високий урожай.
4. рідко. Здобувати, діставати перевагу в боротьбі, змаганні і т. ін.
Маю співати про ту перемогу, що вчора одержав Індра стрілець (Л. Укр., IV, 1954, 282);
Поволі-поволі, але на всіх пунктах станіславівська дячиха одержала верх (Хотк., II, 1966, 368).
5. Зазнавати на собі певної дії кого-, чого-небудь.
Я простяг у напрямку до борців руки й одержав кілька добрих стусанів у щелепи (Ю. Янов., II, 1958, 164).
Значення в інших словниках
- одержувати — оде́ржувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- одержувати — Отримувати, діставати, р. відбирати; (перевагу) здобувати, (освіту) набувати, (догану) заробляти, (урожай) збирати. Словник синонімів Караванського
- одержувати — -ую, -уєш, недок., одержати, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Брати, приймати те, що надсилається, надається, вручається і т. ін.; отримувати. || Діставати на руки заробіток, винагороду і т. ін. || Здобувати звання, посаду, становище і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одержувати — ОДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., що. 1. Брати, приймати те, що надсилається, надається, вручається і т. ін.; отримувати. Люба мамочко! .. Чи одержуєш мої листи?... Словник української мови у 20 томах
- одержувати — діста́ти (оде́ржати) / дістава́ти (оде́ржувати) о́близня від кого і без додатка. Зазнати невдачі у тому, на що розраховував, сподівався, чого домагався. — Я боюсь дістати облизня, я хворобливо боюсь показатись смішним перед жінкою, яку люблю (В. Фразеологічний словник української мови
- одержувати — ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ (ВРОБЛЯ́ТИ) розм., ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИ рідко; ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПІДРОБЛЯ́ТИ (ПІДРО́БЛЮВАТИ) (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ... Словник синонімів української мови
- одержувати — Оде́ржувати, -жую, -жуєш, -жує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- одержувати — Одержувати, -жую, -єш сов. в. оде́ржати, -жу, -жиш, гл. Получать, получить. Віруйте, що одержите і буде вам. Єв. Мр. XI. 24. Словник української мови Грінченка