однак

ОДНА́К.

1. спол. Уживається для вираження протиставного зв’язку між сурядними реченнями або однорідними членами речення; але, проте, одначе.

Усмішка гостра, а однак сумна, І гасне погляд твій, од сліз мабуть (Л. Укр., IV, 1954, 83);

Тихо. І земля, і вода, і повітря — все поснуло. Однак та нічна тиша повна всякими згуками (Коцюб., І, 1955, 31);

Сагайда захоплено дивився на своїх однополчан.. Обтріпані в походах обмотки, вигорілі, вилинялі гімнастьорки, прості, одверті обличчя. Однак дивишся на них і надивитись не можеш… (Гончар, III, 1959, 328);

// Уживається при протиставленні головного речення підрядному допустовому.

— Ну, Павлусю, куди ж ми полетимо? — спитала Лелія. — Куди хочеш, — відповів Павлусь, бо він, хоч і зробився квіткою, однак міг словами говорити (Л. Укр., III, 1952, 489).

2. присл., у знач. вставн. слова. Все ж, все ж таки, все-таки.

Карпо, не потураючи, що забився, як кішка, покарабкався з яру. Глина, бур’ян, — все летіло з боків униз. Карпо, однак, виліз (Мирний, І, 1954, 246);

Всесвіт, однак, нерухомим здається, якщо не числити Різних істот, що наділені здатністю власного руху (Зеров, Вибр., 1966, 167).

3. присл. Все одно, так чи інакше.

— Куди ти, синку? — спитала мати. — От так, пройдуся, поки снідання, однак без діла, — мовив Корній (Л. Укр., III, 1952, 563).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. однак — одна́к 1 сполучник одначе незмінювана словникова одиниця одна́к 2 прислівник все-таки незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. однак — сп., одначе, проте, але, а втім; ЯК ПР. все одно. Словник синонімів Караванського
  3. однак — 1》 спол.Уживається для вираження протиставного зв'язку між сурядними реченнями або однорідними членами речення; але, проте, одначе. || Уживається при протиставленні головного речення підрядному допустовому. 2》 присл., у знач. вставн. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. однак — ОДНА́К. 1. спол. протиставний Уживається для вираження протиставного зв'язку між сурядними реченнями або однорідними членами речення; але, проте, одначе. Усмішка гостра, а однак сумна, І гасне погляд твій, од сліз мабуть (Леся Українка); Тихо. Словник української мови у 20 томах
  5. однак — ПРОТЕ́ (незважаючи на щось), ОДНА́К, ОДНА́ЧЕ, ВСЕ Ж (УСЕ́ Ж), ВСЕ́-ТАКИ (УСЕ́-ТАКИ), ВТІМ, А ВТІМ (УТІ́М), ПАК (ПА́КИ) розм., ПРЕ́ЦІНЬ діал. Немає сонця І десь воно, проте, живе і світить: За хмарами пливучими, за снігом, За млою переливною (М. Словник синонімів української мови
  6. однак — Одна́к, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. однак — Однак нар. Однако. Хоча він був і вдовець, однак же любив закликати до себе веселих гостей. Левиц. І. 209. Словник української мови Грінченка