озиватися
ОЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОЗВА́ТИСЯ, озву́ся, озве́шся і озову́ся, озове́шся, док. Те саме, що обзива́тися 1-5.
— Сядь же ти, півнику, на печі та їж калачі, а я піду по дрова, та як прийде лисичка, то не озивайсь! (Укр.. казки, 1951, 43);
Ой піду я темним гаєм, Дружиноньки пошукаю. — Де ти? Де ти, озовися? Прийди, серце, пригорнися (Шевч., II, 1963, 157);
— А.. прочую що погане про дівку — нехай тоді вона до мене краще й не озивається, бо я й не поздоровкаюсь до неї довіку… (Л. Янов., І, 1959, 39);
— Здоров був, Цуцику! Знічев’я спочиваєш? — Прийшовши під вікно, Бровко озвавсь… (Гл., Вибр., 1951, 115);
Незабаром його кудись погнали та більш він не вертався, не озивався (Мирний, І, 1949, 138);
Пробачте, що я так довго не озивався (Сам., II, 1958, 452);
В хлівці тихо шавкотіли качки, а в густих заростях садка то там, то там уже потроху озивалися, мов пробуючи свої голоси, вечірні солов’ї… (Вирган, В розп. літа, 1959, 279);
Ледве чутно скрипнули ворота, Десь цвіркун озвався і замовк (Мур., Широка дорога, 1950, 22);
Зненацька озвалося хлипання, спершу тихше, а далі все голосніше й голосніше (Гр., І, 1963, 246);
Стрілянина не вмовкала, тільки ставала густішою і озивалася в різних кінцях степу (Ірчан, І, 1958, 295);
А Галине сердечко, що йому все, що стрічалося, що вбачалося, приповняло та прибільшало щастячка й радощів, — Галине сердечко до всіх озивалося (Вовчок, І, 1955, 324);
На те в грудях мужні сили, На те в серці щирі гуки, Щоб співати до могили, Озиватись на всі муки (Граб., І, 1959, 519);
// Давати оцінку кому-, чому-небудь.
Про нововигадані церковні школи [піп] озивався неприхильно, бо така школа могла б йому тільки клопіт зробити (Гр., II, 1963, 70).
Озива́тися (озва́тися) сло́вом — те саме, що Обзива́тися (обізва́тися) сло́вом ( див. обзива́тися).
Ти [Україно] ішла на пана, на магната, І з татранських синіх полонин Озивавсь до тебе словом брата Непокірний польський селянин (Рильський, І, 1956, 356);
Софія не зважилась, а може й не схотіла озватися до баронеси словом (Л. Укр., III, 1952, 530).
◊ Озива́ється (озва́лася) кров див. кров.
Значення в інших словниках
- озиватися — озива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- озиватися — ОБЗИВАТИСЯ, відзиватися, відгукуватися, окликатися; (до кого) звертатися; (словом) прохоплюватися, промовляти що; (- тварин) подавати голос; (- голос) лунати, розлягатися; (- кров) прокидатися, даватися взнаки, виявлятися. Словник синонімів Караванського
- озиватися — див. говорити Словник синонімів Вусика
- озиватися — [озиеватиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- озиватися — -аюся, -аєшся, недок., озватися, озвуся, озвешся і озовуся, озовешся, док. Те саме, що обзиватися 1-5). || Давати оцінку кому-, чому-небудь. Озиватися словом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- озиватися — Відгукуватися, відгукнутися, повідгукуватися, лунати, вилунювати, вилунити, повилунювати, долунювати, долунити, подолунювати, залунювати, залунити, позалунювати, полунювати, полунити, пролунювати, пролунити, відбиватися, відбитися, повідбиватися Словник чужослів Павло Штепа
- озиватися — ОЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОЗВА́ТИСЯ, озву́ся, озве́шся і озову́ся, озове́шся, док. Те саме, що обзива́тися 1–5. – Сядь же ти, півнику, на печі та їж калачі, а я піду по дрова, та як прийде лисичка, то не озивайсь!... Словник української мови у 20 томах
- озиватися — (і) сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? .. Фразеологічний словник української мови
- озиватися — ВІДГУ́КУВАТИСЯ (виражати своє ставлення до якихось подій, осіб, явищ і т. ін.), ВІДЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ рідше. — Док.: відгукну́тися, відізва́тися, озва́тися, відкли́кнутися. М. Куліш.. Словник синонімів української мови
- озиватися — Озива́тися, -ва́юся, -ва́єшся; озва́тися, озву́ся, озве́шся і озову́ся, озове́шся на що; озви́сь і озови́ся, озві́ться і озові́ться; див. обзива́тися, обізва́тися Правописний словник Голоскевича (1929 р.)