озиватися
ВІДГУ́КУВАТИСЯ (виражати своє ставлення до якихось подій, осіб, явищ і т. ін.), ВІДЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ рідше. — Док.: відгукну́тися, відізва́тися, озва́тися, відкли́кнутися. М. Куліш.. активно втручався в навколишню дійсність, відгукувався на гострі актуальні проблеми часу (з журналу); Ні про кого.. він (І. Франко) не відзивався з такою любов'ю.., як про Чернишевського (з журналу); Кобзарі відкликаються також на міжнародні події (з журналу).
ВІДЗИВА́ТИСЯ (відповідати на чий-небудь поклик, звертання тощо), ОБЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯ розм. — Док.: відізва́тися, обізва́тися, озва́тися, відгукну́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Він постукав кулаком у двері, але ніхто не відзивався (Григорій Тютюнник); — Ти спиш? — спитала стара. Онисько, хоч і не спав, — не обзивався (Панас Мирний); — Хто є? — гукав Данило, обходячи подвір'я, заглядаючи у вікна. Ніхто не озивався (Ю. Яновський); Фурман потиху гукнув у темряву, і з переднього возу відгукнулося кілька голосів (О. Досвітній); Огиренко Ілька погукав надворі, але він не відкликався (А. Головко); — Чи тут є хто? — відхиляючи двері в курінь, спитався один з товаришів. Звідти не окликався ніхто (Панас Мирний).
ЗВЕРТА́ТИСЯ (спрямовувати свої слова, свою мову до кого-небудь), ОБЗИВА́ТИСЯ (ОЗИВА́ТИСЯ), ОКЛИКА́ТИСЯ, УДАВА́ТИСЯ, АПЕЛЮВА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИСЯ заст., УДАРЯ́ТИСЯ (ВДАРЯ́ТИСЯ) розм., заст., ОБЕРТА́ТИСЯ рідко. — Док.: зверну́тися, обізва́тися (озва́тися), окли́кнутися, уда́тися, апелюва́ти, адресува́тися, уда́ритися (вда́ритися), оберну́тися. Терпіння зраджувало стару, але вона не виказувала цього і спокійно звернулася до Юлі: — Візьми, дитино, відерце та принеси мені води (Григорій Тютюнник); — Нічим не проймеш! — апелюють жінки вже до мене (О. Довженко); Васька, до якого адресувався бригадир, щось вигукнув (П. Панч); З цим проханням ударяємося і до вельмишановного Марка Лукича (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- озиватися — озива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- озиватися — ОБЗИВАТИСЯ, відзиватися, відгукуватися, окликатися; (до кого) звертатися; (словом) прохоплюватися, промовляти що; (- тварин) подавати голос; (- голос) лунати, розлягатися; (- кров) прокидатися, даватися взнаки, виявлятися. Словник синонімів Караванського
- озиватися — див. говорити Словник синонімів Вусика
- озиватися — [озиеватиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- озиватися — -аюся, -аєшся, недок., озватися, озвуся, озвешся і озовуся, озовешся, док. Те саме, що обзиватися 1-5). || Давати оцінку кому-, чому-небудь. Озиватися словом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- озиватися — Відгукуватися, відгукнутися, повідгукуватися, лунати, вилунювати, вилунити, повилунювати, долунювати, долунити, подолунювати, залунювати, залунити, позалунювати, полунювати, полунити, пролунювати, пролунити, відбиватися, відбитися, повідбиватися Словник чужослів Павло Штепа
- озиватися — ОЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОЗВА́ТИСЯ, озву́ся, озве́шся і озову́ся, озове́шся, док. Те саме, що обзива́тися 1–5. – Сядь же ти, півнику, на печі та їж калачі, а я піду по дрова, та як прийде лисичка, то не озивайсь!... Словник української мови у 20 томах
- озиватися — (і) сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? .. Фразеологічний словник української мови
- озиватися — Озива́тися, -ва́юся, -ва́єшся; озва́тися, озву́ся, озве́шся і озову́ся, озове́шся на що; озви́сь і озови́ся, озві́ться і озові́ться; див. обзива́тися, обізва́тися Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- озиватися — ОЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОЗВА́ТИСЯ, озву́ся, озве́шся і озову́ся, озове́шся, док. Те саме, що обзива́тися 1-5. — Сядь же ти, півнику, на печі та їж калачі, а я піду по дрова, та як прийде лисичка, то не озивайсь! (Укр.. Словник української мови в 11 томах