1. Словник української мови в 11 томах

оклад

ОКЛА́Д, у, ч.

1. Розмір регулярної грошової винагороди за виконувану роботу, встановлений у відповідності до посади, кваліфікації і т. ін.; заробітна плата, що видається за виконувану роботу.

Дивуватися було з чого. Коли це добровільно людина в професорському званні погоджується на нижчий ступінь та й ще з нижчим окладом плати? (Рибак, Час.., 1960, 131);

У зв’язку з упорядкуванням заробітної плати запроваджуються нова тарифна система і схема посадових окладів (Ком. Укр., 11, 1960, 84).

2. іст. Грошовий податок.

Переважна більшість українських золотарів походила з міщан.., вони мали власні будинки, часто на магістратській або монастирській землі, за що сплачували "оклад" (Укр. золотарство, 1970, 20).

3. мисл. Оточення звіра на полюванні.

Трофеї мисливців виявилися солідними — чотири забитих вовки. Але іншим вдалося вирватись з окладу (Веч. Київ, 30. XII 1966, 3);

// Лінія оточення звіра, що позначається якими-небудь мітками (прапорцями, гілками і т. ін.).

4. Металеве покриття, оздоблення на образах і т. ін.

В цей період [друга половина XVII ст.], наприклад, оклади (прикраси) ікон густо покриваються чіткими формами рослинного орнаменту, пишно розшивається квітами церковний одяг (Матеріали з етногр.., 1956, 36).

5. діал. Компрес.

Успокоївся душевно панотець обіцянкою їмості, що вона йому на вечір злагодить зимний оклад до ноги (Март., Тв., 1954, 235).

6. діал. Лишок.

Від часу, як Юра розстався з сином і записався Мошкові, минув уже рік з окладом (Фр., IV, 1950, 409).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оклад — Окла́д: — матеріал для обкладання, обгортання [25] — надбавка [21] — прибавка [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. оклад — окла́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. оклад — (службовця) зарплатня; (на болячці) компрес; (ікони) оправа, оздоба. Словник синонімів Караванського
  4. оклад — Металеве покриття, оздоблення на іконі, що, як правило, закриваючи всю її поверхню, залишає відкритими лише обличчя та руки зображеної особи; риза; заст. шати мн. Словник церковно-обрядової термінології
  5. оклад — -у, ч. 1》 Розмір регулярної грошової винагороди за виконувану роботу, встановлений відповідно до посади, кваліфікації і т. ін.; заробітна платня, що видається за виконувану роботу. 2》 іст. Грошовий податок. 3》 мисл. Оточення звіра на полюванні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. оклад — 1. платня, податок, див. жаловання, налог, подать 2. (мед.) це див. компрес Словник чужослів Павло Штепа
  7. оклад — ОКЛА́Д, у, ч. 1. Розмір регулярної грошової винагороди за виконувану роботу, встановлений у відповідності до посади, кваліфікації і т. ін.; заробітна плата, що видається за виконувану роботу. Дивуватися було з чого. Словник української мови у 20 томах
  8. оклад — оклад мед. компрес (ст) ◊ роби́ти оклад ставити компрес (ст): Не хвилюйтеся, зробіть ввечері оклад з горілкою і медом, і все як рукою зніме (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. оклад — Річна данина, податок Словник застарілих та маловживаних слів
  10. оклад — Декоративне покриття на іконі, переважно з дорогоцінного металу; використовується починаючи з XVI ст.; у розвинутих формах вкриває усю поверхню, залишаючи відкритими лише обличчя й руки. Універсальний словник-енциклопедія
  11. оклад — ЗАРОБІ́ТОК (плата за виконану роботу), ЗАРІ́БОК (ЗАРО́БОК) рідше, ЗАСЛУЖЕНИ́НА діал., ДОРО́БОК діал., ЗАЖИ́ВОК діал.; ПРИРОБІ́ТОК (додатковий заробіток); ОКЛА́Д, СТА́ВКА (зарплата, установлена відповідно до посади, кваліфікації тощо). Словник синонімів української мови
  12. оклад — рос. оклад 1. Посадовий оклад. 2. Тверда обкладинка книги. Eкономічна енциклопедія