олія

ОЛІ́Я, ї, ж.

1. Рідка жирова речовина, яку добувають з деяких рослин (переважно з їх насіння або плодів).

У діжі, що так несподівано стала йому в пригоді, було більше як до половини синьої, густо на олії розведеної фарби (Фр., IV, 1950, 92);

А якої тільки олії нема в нас! І соняшникової, і льняної, і конопляної, і з рапсу, і з кользи, і з рижію, і з маку (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 144);

Смерекова олія являє собою безколірну рідину з приємним запахом хвої (Підручник дезинф.,1953,188);

// Харчовий продукт, який добувають з насіння або плодів деяких рослин (перев. соняшнику).

Коли не забредеш к Мірошнику, бувало, У його є і хліб, і сіль, і сало..; У п’ятницю — просіл, з олією блинці [млинці] (Греб., І, 1957, 69);

Михайло в мисочку налив олії і сіллю потрусив. Став хліб краяти (Головко, І, 1957, 146).

Би́ти (зби́ти і т. ін.) олі́ю — добувати олію з рослинних плодів або насіння.

— Гвинт наче й не велика штука, а без нього олії не зіб’єш (Тют., Вир, 1964, 207).

∆ Ефі́рна олі́я див. ефі́рний.

◊ Ви́бити олі́ю кому; Ви́давити олі́ю з кого — побити кого-небудь.

— Получиш добру халазію, Він видавить з тебе олію, От тілько йще тут поборись (Котл., І, 1952, 81);

Ма́ти олі́ю в голові́ — мати розум, здоровий глузд; бути розумним.

Кузьма .. стає кумом королю: має що випити, має чим закусити, має гроші і навіть уже перші чоботи справив, а на другі купив юхти. От як може чоловік жити, коли має олію в голові! (Стельмах, II, 1962, 315).

2. спец. Олійна фарба.

На початку тридцятих років Анатолій Петрицький здійснив дві великі серії портретів діячів української радянської культури, одну в олії, другу в акварелі (Літ. Укр., 19.ІІ 1965, 4);

Георгій Васильович [Курнаков] створив серію робіт олією на лінолеумі (Мист., 6, 1965, 20).

3. заст. Мастило.

На мить Андрієві ніздрі вхопили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печі (Коцюб., II, 1955, 90).