1. Словник української мови в 11 томах

оперіщувати

ОПЕРІ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПЕРІ́ЩИТИ, щу, щиш, док., перех., розм. З усієї сили вдаряти (перев. чим-небудь гнучким).

— З жалю пуття не буде! — невгавав розлючений дядько Микита.., за кожним словом оперіщуючи Сашка очкуром (Юхвід, Оля, 1959, 86);

Йон скочив на коня й оперіщив зі злості поворозкою "бісову худобу" (Коцюб., І, 1955, 239);

Панас узяв ціп і, замахнувшись, оперіщив бичем по перевеслу перший сніп, потім ударив по волотках (Коцюба, Нові береги, 1959, 233);

*У порівн. Його вжалила куля — наче хто оперіщив чавунною балкою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 321).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оперіщувати — опері́щувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. оперіщувати — -ую, -уєш, недок., оперіщити, -щу, -щиш, док., перех., розм. З усієї сили вдаряти (перев. чим-небудь гнучким). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оперіщувати — ОПЕРІ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПЕРІ́ЩИТИ, щу, щиш, док., кого, що чим, розм. З усієї сили вдаряти (перев. чим-небудь гнучким). – З жалю пуття не буде! – невгавав розлючений дядько Микита.., за кожним словом оперіщуючи Сашка очкуром (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. оперіщувати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови